Позавчора Вінниця знову приймала санітарний борт із пораненими військовослужбовцями. 15 чоловіків привезли із харківського шпиталю. Важкопоранених немає, кільком із них зробили операції, передає Vlasno.info.

Із 15 бійців — один із захворюванням серцево-судинної системи, троє травмовано та 11 поранених: ушкодження живота, нирок, кінцівок, м'яких тканин. Бійців доставили зі Світлодарської дуги. Їх вже прооперували в мобільних госпіталях та райлікарнях на Сході, потім доставили у Харківський шпиталь, звідти санітарною авіацією доставили у Вінницю.

– Є і осколкові поранення, і кульові, і мінно-вибухові, бойові травми від падіння внаслідок вибухової хвилі, – коментує ситуацію провідний хірург Центрального регіону, полковник Ігор Марцинковський. – Важкопоранених немає, операції проводяться етапно, працюємо над вторинними хірургічними обробками вогнепальних ран, видаляємо осколки. У травматології проводять серію операцій щодо накладання металоконструкцій при переломах. Всі хлопці з переломами вже прооперовані, однак вогнепальні поранення потребують повторних вторинних хірургічних обробок. Один військовослужбовець із пораненням черевної порожнини, один — із ушкодженою стегновою артерією, один отримав ушкодження нирки — її довелося видалити.

Ігор Марцинковський

Віталій – із Житомирської області. Із вересня 2016 року — у лавах 72 бригади. Отримав поранення на позиціях під Верхньоторецьким другого лютого.

– Стояли на позиціях, працював міномет, прилетіло, у мене поцілив осколок, його дістали в Артемівську, – розповідає військовий. – Рану зашили, більш-менш почувався. Вертольотом доставили до Харкова, там пролежав кілька днів, з Харкова — літаком у Вінницю.

Віталій

Павло Олексійович — із Херсона. Його підрозділ, 54 бригада, стоїть під Дебальцевим, на Світлодарській дузі. За метрів 200 — позиції бойовиків. Він у цьому підрозділі і на цих позиціях — вже 12 місяців. У шпиталь потрапив вчетверте.

– Стояв на посту, почався сильний обстріл із БМП, протитанкових керованих ракет, міни 120-ті теж летіли. В мій окоп впало чотири штуки поспіль, як ми живими залишилися дивом — не знаю. Розірвалося за три метри від нас. Народилися у сорочках, – розповідає Павло. –Потім сам йшов метрів 800 із посту до позицій, аби евакуювали із поля бою. Вони не давали нам вийти ще майже годину, бачили, що є поранені, і продовжували обстрілювати позиції. Потім отримав дозу знеболювального, як потрапив до мобільного госпіталю — слабко пам'ятаю. Спина практично продірявлена була: три осколки. Ще три — в плечі. Нас приїхала рятувати медсестра: водію тоді ноги відірвало, а медсестру розірвало навпіл. Хороша була медсестра, завжди нас рятувала. Тут теж витягнула з-під вогню ціною власного життя. (Мова йде про санінструктора Наталю Хоружу – другого лютого бойовики прицільно розстріляли машину із червоним хрестом — прим. авт.).

Чоловік розповідає, що бойовики стріляють на Світлодарській дузі щодня, починаючи із 18 грудня, коли критично загострилася ситуація на цій ділянці фронту.

Павло Олександрович

Святослав із Львівщини — із 24 бригади ЗСУ. Командир взводу. Стояли біля Попасної. На контракті — із серпня цього року. Першу медичну допомогу надавали у Попасній, потім доставили у Часів Яр, звідти — у Харків.

– Другого лютого отримав осколкове поранення, по нас стріляли із станкового автоматичного гранатомета. Ушкодження отримав також мій товариш, був один "важкий", іще один — легший. Один осколок залишився. Лікарі кажуть, що його небезпечно доставати. Буду ходити із ним, – розповідає Святослав із позивним "Язичник". – Накривають нас цілодобово. Активізувалися противники після Різдва, почала щільно працювати артилерія, протитанкові керовані ракети... Січень важкий був. Вдень могло несподівано прилетіти. Стріляють чітко по позиціях, відчуття, ніби дивляться на нас згори, бо падає туди, де ми стоїмо. Часто літають їхні безпілотники, може, тому б'ють так влучно.

Святослав

Родом військові — із Хмельницької, Львівської, Запорізької областей. Станом на сьогодні у хірургічному відділенні шпиталю знаходиться 35 військовослужбовців із зони АТО, із 25 — поранених, сім — із захворюваннями, троє — із травмами.

Фото Людмили Кліщук