Вінницькі водокористувачі все частіше скаржаться на якість питної води та на рівень послуг, які їм надають водоканали та підприємства, що займаються обслуговуванням водогонів. Проте, ситуація в кожному з регіонів області має власні і позитивні, і негативні відмінності. Vlasno.info розпочинає цикл статей, присвячених тому, наскільки населення Вінниччини має доступ до якісної питної води. А також стосовно перших результатів впливу на це процесу децентралізації.
За статистикою, близько 20% сільського населення країни мають доступ до центрального водопостачання. А значить, чимало родин досі користуються, як і їх прадіди, водою з криниць. Щоправда, останнім часом в силу багатьох, в першу чергу людських, чинників кринична вода в селах також набуває статусу дефіциту.
Вода Надросся
Погребищенський район попри відносно слаборозвинену інфраструктуру та велику відстань від основних транспортних магістралей, ніколи не був обділений водними ресурсами.
Через Погребище протікає Рось, яка впадає у Дніпро
Саме тут беруть початок річки, які мають не лише велике індустріальне, а й культурне значення, як, наприклад, Рось. Ця річка відноситься на відміну від більшості річок області до басейну Дніпра, а не Південного Бугу чи Дністра.
Ставки навколо села Гопчиця
У районі зосереджено чимало водойм, які придатні не лише для розведення риби, а й для промислового та побутового використання. Однак, повною мірою ними погребищани також не користуються. На жаль, 2014-15 років чимало населення здебільшого брали воду з криниць, а в більшості сіл не було й чутно про водогони.
Ситуація почала кардинально змінюватися в останні роки, але останнім поштовхом стала втрата цінного ресурсу.
— У людей пропадала вода в криницях. Це стало масовим явищем, — згадує Павлівський сільський голова Василь Мельник. — Доходило до аномалій: на горбочку в селі чомусь залишався рівень, а в низині, бувало, геть позникала!
В районі майже немає кар'єрів, а водойми здебільшого природні
Дивним виявилося також і те, що на відміну від сусідніх Калинівського та Козятинського районів, навколо Погребища немає якихось великих кар'єрів.
Кілька років тому на Вінниччині сільські голови почали залучали грантові кошти для будівництва водогонів. Швейцарсько-український проект «Підтримка децентралізації в Україні» DESPRO визначив переможців – 54 громади області. На їх потреби виділили 11 млн. грн.
У Погребищенському районі завдяки цій допомозі, вдалося на період з 2013-16 років, побудувати водогони в Черемошному, Веселівці, Степанках, а також Павлівці. А за деякий час наслідки децентралізації також почали давати власні плоди.
Порятунок з-під землі
Водогін у Павлівці запустили у 2015 році. Його довжина склала 15,3 км., а загальна вартість разом із запуском артезіанської свердловини — 1 270 462 грн. З них кошти проекту DESPRO склали 300 тис. грн., обласного бюджету — 50 тис. грн., районного — 40 тис. грн., приватних інвесторів та благодійних фондів — 105 тис. грн., а населення додало ще 725,462 тис. грн.
Голова райдержадміністрації Ігор Вінник виступає на відкритті павлівського водогону
У селі на той час знаходилося 480 осель. З них виявили бажання приєднатися до мережі близько 200. Щоправда у 2016 році охочих виявилося лише 160. Ще 13 підключилися до водогону протягом останніх місяців, як розповів сільський голова:
— Всього у межах села до центрального водопостачання приєднано 173 домогосподарства. Їх цілком влаштовує тариф у 8 гривень за кубометр, — переповідає пан Мельник. — Але ми водночас готові до того, що поступово приєднаються й інші. Тиск в нас непоганий — 6 атмосфер. Якщо, в разі приєднання великої кількості користувачів, води не ставатиме, в нас є ще одна свердловина.
У Павлівці виявилося аж дві свердловини колишнього колгоспу. Одну з них, 1957 року будівництва, почали знов експлуатувати. Друга стоїть закрита, але якщо приєднається ще більше господарств, то її відновлять і приєднають до водогону, до якого лише 800 метрів.
Того ж року запрацював водогін і в селі Степанки. Подія була дійсно масштабною, окрім виступів народних колективів з сусіднього Черемошного завітав священик отець Ігор, який урочисто освятив артезіанську свердловину.
Отець Ігор приїхав до Степанків з Черемошного на освячення свердловини
Село витратило 1 260 000 грн., а сусідня Веселівка, в якій водогін запрацював роком раніше, — 1619590 грн. Черемошне так само отримало чисту воду з-під землі за 1266064 грн. З них кошти населення склали 965 тис. грн. Однак люди, що приєднались, не жалкують:
— Маю воду кращу, ніж в сусідів, а ще не треба витрачатися на нові криниці, якщо вона втікає, — каже Людмила, яка мешкає в Черемошному.
Без водоканалу
Автономність та результат децентралізації найбільше виявився в райцентрі. Наприклад, Погребищенська центральна районна лікарня забезпечує себе якісною водою зі свердловини завдяки локальній системі водогону та двох водонапірних веж. З метою знезараження воду також регулярно хлорують, оскільки йдеться про безпеку пацієнтів.
Одна з водонапірних веж Погребища за міським ставом
На 1 червня цього року за кошти в основному районного бюджету лікарня замінила півкілометра водогону від вежі до свердловини, очистила її, придбала глибинний насос, пофарбувала вежу. Все це коштувало трохи більше 50 тис. грн. плюс часткова компенсація витрат з власного бюджету.
Районна програма «Питна вода» була затверджена у Погребищенському районі ще у 2007 році. Наразі вона вже доходить до запланованого кінця, а основні заходи розплановані вже якраз до 2020 року включно. Наприклад, за три роки планують довести до кінця будівництво водонапірної вежі та артезіанської свердловини по вулиці Київській у Погребищі. Це мають здійснити за 1,8 млн. грн., виділені з місцевого бюджету.
КП «Погребищекомунсервіс», яке обслуговує 2725 абонентів у місті, утримує та обслуговує водогін протяжністю 53 кілометри., а також чотири свердловини. Минулого року на них замінили лічильники. На жаль, отримати коментар в керівника підприємства так і не вдалося через завантаженість графіку.
З останніх масштабних робіт комунальники здійснили ремонт водогону по вулицях Київській та Б. Хмельницького вартістю 445 тис. грн. Населення цілком задоволене, що має якісну воду й відносно низький тариф в межах 8 гривень.
— П'ємо чисту воду, оскільки вміємо її цінувати, тримаємо свердловини в чистоті, хоч буває і важко, — розповів один з працівників підприємства, який попросив не розголошувати ім'я.
Хоч зайвих фінансів район не має, «Погребищекомунсервіс» закінчило минулий рік зі збитками на суму в 2 тис. гривень. На відміну від нього, «Жмеринкаводоканал» наразі має мільйонний борг перед працівниками, який на додачу від того чиновники просто «футболять». А вінничани цього літа вкотре стикнулися з неприємним запахом проточної води. Хоча свердловини, як в районах, для мешканців облцентру залишаються досі непомірною розкішшю.

Фото Влада Боднара та із сайту Погребищенської РДА
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Коментарі Оновити список коментарів
При такому вкладені коштів жителів ціна кубометра для них повинна бути символічною. Лише на ремонт, енергопостачання насосів...
Це єрунда, а от в Бершадському районі Флоринська сільрада провела людям воду, яка була заборонена санслужбою, через забруднення (на колір, як гімно і запах такий же), але це не завадило цим хапугам, взяти з людей гроші як за арт.воду (есентукі блін), а надати каналізаційні стоки. Люди довольні лише тим, шо можна хоч город полити, але чому так ? Адже там поблизу є відповідні артскважини? Економія на трубах? А якже людське здоров'я? Я б такою водою, навіть трактор не мив...