Кілька десятків прикордонників пильнують сухопутну ділянку державного кордону України із Придністров'ям протяжністю близько 14 кілометрів поблизу села Студена. Чи безпечно на цих 14 кілометрах – на краю України ходила журналістка Vlasno.info.

Відділ «Студена» Могилів-Подільського прикордонного загону діє із середини грудня 2015 року та відкритий з метою ущільнення охорони державного кордону та з урахуванням змін в обстановці на Придністровському сегменті українсько-молдовського рубежу. Після російської агресії на східному кордоні тут укріпили позиції українські прикордонники, з'явилися протитанкові рови, колючий дріт тощо.

Як утворилося Придністров'я — трохи історії

У 90-их роках на лівому березі Дністра тривали бойові дії, а приводом для конфлікту стали мовні питання та подальше майбутнє краю: частина хотіла залишатися у СРСР та зближуватися із Росією (консерватори). Інша частина прагнула незалежної Молдови та зближення із Румунією (націоналістична еліта). Сторони звернулися до зовнішньої підтримки. У ситуацію втрутилася 14 російська армія, яка дислокувалася на той час у регіоні.

Навесні 1992 року Молдова оголосила запровадження надзвичайного стану у країні, а конфлікт перейшов у фазу відкритого озброєного протистояння. Згодом сторони підписали мирну угоду, але наразі питання заморожене та не вирішене, а територію так званої "ПМР" Молдова не контролює.

У 2007 році тут провели референдум, на якому 98 відсотків виборців висловилися за незалежність республіки та майбутню інтеграцію із Росією. Результати цього референдуму на міжнародному рівні не визнали. Край називають "музеєм Радянського Союзу під відкритим небом".

Історично та географічно склалося, що цього неоднозначного сусіда отримала Вінниччина.

До прикордонного села хороші дороги, але відсутнє транспортне сполучення

Більше півтори сотні кілометрів від Вінниці – і я у селі Студена Піщанського району. Це крайній населений пункт країни та області, далі – так звана Придністровська Молдавська Республіка.

Дістатися до села із районного центру складно: попри пристойні дороги, автобус із Піщанки їздить сюди лишень двічі на тиждень (вівторок та середа) у першій половині дня. Студена — село прогресивне (попри ізоляцію від райцентру) та чи не найбільше у Піщанському районі. На моїх очах ремонтують дорогу, а мій попутник Сашко жартує:

– Вчора ще шмат дороги відремонтували. На сто метрів ближче до Європи.

Оновлений відділ прикордонної служби та співпраця із прикордонниками Європи

Під'їжджаємо до відділу прикордонної служби «Студена». Це скромна територія, нещодавно відремонтована (власноруч прикордонниками) та облаштована належним чином. Тут і навчають солдатів строкової служби, і вирішують питання діловодства, і живуть, і займаються спортом, аби підтримувати належну форму.

Біля в'їзду на територію відділу командир відділу прикордонної служби "Студена" Василь Чепіжак спілкується із представником Європейського Союзу; за кілька хвилин той сідає у авто та їде, а Василь Васильович пояснює – співпрацюють, обмінюються досвідом із прикордонниками інших європейських країн. Спільні навчання регулярно проходять із румунськими та болгарськими вартовими державного кордону.

На безпечному кордоні помітять навіть заячі сліди

Виїздимо із командиром безпосередньо на кордон. Характерно, що на ньому відсутні поселення мешканців – межа проходить за населеним пунктом, по сільськогосподарських угіддях, лісосмугах. Символічними "оберегами" області та країни тут є пшеничні лани – простяглися вони, а ще посіви кукурудзи та соняшнику, по всьому кордону.

Розмежування між нашою державою та невизнаною республікою виглядає просто: інформаційні попереджувальні покажчики на невеликій одна від одної відстані із написом «Увага! Державний кордон України. Прохід заборонено», протитанкові рови, демаркаційні стовпи. Важливою є і контрольно-слідова смуга для фіксації слідів: по ній визначають, чи перетинав хтось державний кордон у непризначеному для цього місці – на землі залишиться відбиток ноги. Щомісяця трактор «освіжає» цю смугу, тим паче — влітку, коли після рясних дощів на стратегічній ділянці ріллі де-не-де з'являються бур'яни.

– Часто на контрольно-слідовій смузі залишають свої відбитки і дикі тварини, – діляться прикордонники. – Контролювати кордон зручно восени, коли з дерев опадає листя — територія проглядається на значну відстань. А от взимку ще одним допоміжним «засобом» для прикордонників стає сніг – на білій поверхні часто видно сліди тих, хто намагається перетнути державний кордон у непередбачених для цього місцях. Якщо є достатня кількість снігу – виходимо на кордон на лижах.

Протитанкові рови майже на всіх 14 кілометрах під Студеною — ще один вагомий безпековий аргумент у контексті оборони держави.

Дерева-прикордонники, відсутня контрабанда та блукаючий молдован

Ділянка державного кордону проходить і в лісі – тут до охорони територіальної цілісності України долучаються навіть дерева: до їх стовбурів прикріплений колючий дріт протягом кількох кілометрів – не пройдуть навіть зайці.

Тут ловить радіо Придністров'я, передають новини із Тирасполя, лунають пісні про «любов до Росії», але український мобільний оператор вперто сповіщає SMS-повідомленням: «Вітаємо у Молдові».

Випадків контрабанди тут не траплялося, кажуть прикордонники, та й порушення державного кордону — випадки поодиночні.

– Був один молдованин, ішов собі полями. Нашим хлопцям складно було з ним спілкуватися, бо йому важко давалася і українська, і російська мови. Часто родичі ходять одне до одного на свята, там чимало мешкає українців.

Пункт пропуску без ажіотажу, з протилежного боку — прикордонники-КДБісти

Діє тут у світлу пору доби й місцевий пасажирський автомобільний пункт пропуску "Студена — Ротар". Він не є надто "популярним": за останні півроку тут перетнули державний кордон близько 10 автомобілів та приблизно 100 осіб.

Поруч із пунктом пропуску — викопані бліндажі та окопи. Побут прикордонника, який заступає на зміну на пункту пропуску – облаштований непогано, зважаючи, що місце розташування — серед лісопосадки та поля.

"Ловити" порушників державного кордону допомагає також сигналізаціний прилад "Хміль": на кількох кілометрах розтягнута майже прозора нитка, схожа на риболовецьку волосінь. Якщо умовний незаконний мігрант не помічає її та, йдучи, торкається її, то спрацьовує звуковий сигнал.

По той бік кордону за кілька кілометрів починаються помешкання жителів села Ротар Кам'янського району. Запитую, чи не долучаються прикордонники так званої "ПМР" до спільного патрулювання державного кордону.

– Наші хлопці бачать тамтешніх прикордонників на виїзді приблизно раз на місяць, вони не приділяють багато уваги роботі на кордоні. Форма у них із шевронами «Прикордонна служба КДБ ПМР».

Прикордонники — люди вмотивовані. Зараз, розповідають, спостерігається стабільність в галузі, в тім числі — і у виплаті заробітних плат, які нещодавно суттєво зросли.

– Ми беремо участь у розбудові держави, у її охороні та обороні, моє хобі та робота – це одне і те ж, а від нашої роботи чимало залежить безпека нашої країни, – зізнається командир відділу "Студена" Василь Чепіжак.

Такий південно-західний кордон країни на Вінниччині із Придністров'ям — із протитанковими ровами, хитромудрими та простими пристроями для виявлення незаконних мігрантів, приємними у спілкуванні та фаховими прикордонниками, під мирним небом, між ланів, де спіє зерно, достигають абрикоси та щебечуть пташки. Хочеться побажати такого ж мирного та безпечного кордону на протилежному боці країни.

Автор матеріалу висловлює щиру вдячність речниці Могилів-Подільського прикордонного загону Людмилі Катеринич за допомогу в організації поїздки на кордон

Фото Людмили Кліщук