Чи реально людям, що постраждали від пожежі, отримати компенсацію?

Минуло 18 років з часу пожежі в одному з багатоквартирних будинків у селі Агрономічне Вінницького району. Тоді без даху над головою залишились мешканці тринадцятьох квартир, їх тимчасово поселили у адмінбудівлю, обіцяючи, що це лише на півроку, а потім дадуть житло. До редакції Vlasno.info звернулася Тамара Тимченко — одна з тих погорільців, які вже і не сподіваються на нові помешкання.

Тамара Тимченко

— Пожежа сталася вночі, син вже ліг спати, як почув тріскіт. Ледве встиг вискочити, не взяв ні документів, нічого, лиш із шафи встиг вихопити кілька моїх суконь. Ми втратили все, — пригадує Тамара Володимирівна. — Я залишилася з двома дітьми без нічого, трохи речей привезли родичі з Одеси, віддали свої меблі, але вони так і стояли в коридорі контори, у яку нас поселили, бо в кімнаті не було місця.

Жінці дали житло загальною площею 21 квадратних метрів, з яких житлової площі було лише дев'ять. Згорілий будинок належав дослідній станції Академії аграрних наук. Ще за кілька років до пожежі люди отримали гарантії від станції на отримання квартири через аварійність бараку. Тамара Володимирівна демонструє гарантійний лист, підписаний особисто Григорієм Калетником.

Проте, після пожежі про гарантії вже не згадували, переклавши головний біль на плечі сільської ради. Сільрада навіть уклала договір з забудовниками багатоповерхівок в Агрономічному. Однак, будівництво заморозили, а на тому місці, де стояв будинок погорільців, звели будинок за молодіжною програмою.

Потроху люди стали вирішувати свої проблеми самостійно — хтось переїхав до родичів, хтось поїхав за кордон на заробітки. Кілька сімей почали облаштовувати колишню контору Дослідної станції під квартири — провели воду, добудували кімнати. Електричні комунікації не витримували такого навантаження — довелося міняти проводку. Під кімнаткою пані Тамари виявили колекторну яму — виводили злив за межі будинку, разом із сусідами копали рови.


кімната Тамари Тимченко

Більшість людей втратили надію на нове житло, а от пані Тамара не втомлюється писати листи, подавати позови та оббивати пороги.

— Мене в сільраді вважають "кляузницею", але насправді, я не прошу нічого неможливого — нам пообіцяли житло, поставили навіть на позачергове забезпечення житлом, з того часу в селі звели десятки багатоповерхівок, але нас постійно оминають, — говорить пані Тамара.

Змінювалися губернатори та міністри, а листи пані Тамари незмінно "спускалися" по вертикалі і лягали на стіл сільському голові. Зрештою, жінці запропонувати за власний кошт добудувати приміщення, аби воно відповідало житловим нормам. Пані Тамара отримала на це всі дозволи. Самотужки, мешкаючи зі старою матір'ю, пані Тамара звела три кімнати. Але газові інспектори зобов'язали її терміново винести за межі добудови газовий стояк, інакше газ перекриють усьому будинку.

добудова

— Якщо відключать, сусіди просто прийдуть і розберуть мою добудову по цеглинці, — бідкається пенсіонерка.

Маючи часу лише до початку опалювального сезону, жінка знову пішла по чиновницьких кабінетах просити коштів хоча б на завершення добудови.

— Ми виграли суд у 1999 році, рішення зобов'язало сільраду надати нам житло позачергово, проте державні виконавці відмовилися відкривати провадження, мотивуючи це тим, що я маю цих кілька метрів у конторці. А в попередньому житлі було 53 метри. Тоді ми подали позов про зміну способу виконання рішення — хотіли, аби сільрада виплатила гроші, але нам чомусь відмовили. Проблему з газом треба вирішувати вже зараз, сільрада далі розводить руками — житла немає.

Агрономічна сільська рада

Колишній сільський голова Володимир Постовий розповідає, що Тамарі Тимченко ще до пожежі станція пропонувала дати квартиру замість бараку, але вона відмовилась доплачувати дві тисячі рублів.

— У нашій країні боргові зобов'язання не виконуються, і нині ж змусити Академію аграрних наук щось компенсувати фактично неможливо, — говорить Володимир Петрович. — Всі витрати впали на плечі сільради і ми, дійсно, багато зробили для цієї мешканки.

Голова Вінницької районної ради Сергій Сітарський радить Тамарі Тимченко звертатися до депутатів сільради з проханням надати земельну ділянку.

— Все, що я міг — це надати з депутатського фонду тисячу гривень, за це проголосують на найближчій сесії, — говорить Сергій Миколайович. — А насправді державна політика щодо жертв стихійного лиха відсутня — люди можуть покладатися лише на себе. Єдиним органом, який може допомогти, є сільрада. Незабаром Агрономічне може отримати додаткові землі: Академія аграрних наук має передати землі під ділянки, і сільрада зможе їх наділяти. Тамарі Володимирівні раджу написати заяву на землю, якщо вона ще її не отримала. Ділянку завжди можна продати, щоб перекрити витрати.

Володимир Постовий каже, що ділянку жінці вже один раз давали:

— Я особисто підписував акт на 4 сотки під садівництво, землю вона продала, як продала і батьківське майно. Я вважаю, що цій жінці сільська влада повною мірою компенсувала всі витрати. Їй безкоштовно провели електроенергію, районна адміністрація дала гроші та побутову техніку. Ми їй дали ордер, прописали, виділили 21 квадратний метр. Але вона має право на ще одну ділянку, хоча я сумніваюся, що депутати за це проголосують.

Втім, у сільській раді поки що немає ділянок, адже академія офіційно землі ще не передала. Механізму допомоги погорільцям теж немає, як і фонду вільного житла чи коштів.

Фото Ірини Басенко