Вінницькі активісти обіцяють зірвати сесію обласної ради, якщо депутати розглядатимуть питання перекваліфікування Ладижинського дитячого будинку-інтернату в психо-неврологічний заклад. Запевняють, що своїми діями чиновники порушуватимуть права дітей та дорослих, які маючи фізичні відхилення, є повністю здоровими психологічно. Про це кореспонденту Vlasno.info повідомила голова громадської ради при Ладижинському інтернаті Катерина Бевзюк.

– Коли випадково побачила на сайті Вінницької обласної ради рішення про те, що хочуть діток з Ладижинського інтернату перевезти в Стрижавський, була шокована від того, що кожну дитину, яку знаю змалечку, відвезуть. Це просто знущання над дітьми, – обурюється Катерина Бевзюк, – Найбільше мене в цій ситуації лякає те, що ніхто не провів медичну комісію, яка б дала висновок, чи зможуть ці діти пережити транспортування, адже серед них є й такі, яких не можна навіть вивозити на вулицю. Зміна атмосферного тиску може їх вбити.

Багато дітей, які проживають у цьому інтернаті дуже важко сприйняли новину про те, що їх хочуть розділили, деякі погрожують самогубством. Щоденно з ними проводять виховну роботу психологи та волонтери, які настільки сильно перейнялись цим питанням, що приїхали з Києва в Ладижин надавати безкоштовну допомогу.

Наталя Заболотна


– Діток із фізичними та психологічними вадами батьки частіше залишають в сім'ях. За три попередні роки в Ладижинський інтернат поступило лише п'ятеро дітей. У цьому будинку проживає восьмеро підопічних, яким вже виповнилось 35 років, ми не маємо права їх утримувати за власний кошти. Всі вихованці з кожним роком дорослішають, й ми змушені їх переводити. Тому на мою думку, краще перекваліфікувати інтернат й вивезти звідти дітей віком до вісімнадцяти років у інший заклад. За таких умов дорослі зможуть доживати там віку, – говорить директор Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької облдержадміністрації Наталія Заболотна.

Стрижавський дитячий будинок-інтернат нещодавно був відремонтований. Його приміщення зовсім не пристосовані для особливо-важких вихованців, яких збираються до сюди перевезти. Для того, аби дітки мали умови хоча б подібні до ладижинських, необхідно перебудувати все: від пандусів на східцях, до кухні й душових кабінок. Сироти з Ладижина потребують не лише спеціального догляду, а й особливого харчування й декількох реабілітологів.

Василь Ліцький

– У нашому дитячому будинку перебуває 148 дітей, тоді, коли він розрахований на 150. Виходить, що б заселити ладижинських діток, близько сорока наших підопічних доведеться перевести в будинок престарілих. Якщо на сесії все таки приймуть таке рішення, то мені доведеться його виконувати, але зараз прийняти дітей з Ладижина ми не можемо – нема умов. І у мене болить душа за дітей, які практично виросли на моїх очах, – із сльозами на очах коментує директор Стрижавського дитячого будинку-інтернату Василь Ліцький. – Розумієте, 21 рік перебуваю на своїй посаді й в кожну дитину вкладав частинку своєї душі. Всіх знаю поіменно, цікавлюсь їхніми інтересами. Хлопці в нас мають дуже сильну футбольну команду, а дівчата дуже гарно плетуть та вишивають. Ці діти особливі, їх потрібно розвивати, адаптувати, а не закривати в будинку для літніх людей.

У Ладижинському дитячому будинку є три корпуси, в одному з яких волонтери зробили ремонт, який обійшов їм у декілька мільйонів гривень. Волонтери не розуміють, чому не можна перекваліфікувати один з корпусів й профінансувати його ремонт. Це буде набагато дешевше, ніж повністю перебудовувати Стрижавський інтернат та ламати життя близько восьмидесяти дітей, перевозячи їх з одного місце на інше.

– Після чисельних перевірок, які ми там провели, я не можу дозволити, щоб діти перебували під наглядом цього директора. На жаль, у наш час таке законодавство, що навіть недобросовісного директора дуже важко зняти. Якщо директор інтернату Володимир Мельник сам принесе заяву про звільнення, ми зможемо прийняти інші рішення що до питання про переселення сиріт, – каже Заболотна.

Директор Ладижинського дитячого будинку Володимир Мельник стверджує, що в області проти нього проводиться брудна кампанія, аби змусити його звільнитись.

– Спочатку року мене систематично поливають брудом не лише по всій області, а й по Україні, – каже Володимир Мельник. – Коли вони зрозуміли, що особисто мене не мають чим зачепити, то почали обговорювати й паскудити мій колектив. Мені вже соромно дивитися в очі виборцям, які голосували за мене. Адже за три роки, які працюю в цьому дитячому будинку, зумів залучити чотири мільйони вісімсот тисяч гривень волонтерської допомоги та знайшов фонди, які оплачують зарплату додатковому персоналу, якого раніше дуже не вистачало. Волонтери дуже багато зробили для цих діток, пройшли з ними довгий шлях реабілітації. Дітки, які раніше навіть не могли сидіти, почали ходити. Якщо їх сьогодні забрати звідси, то завтра вони можуть повернутися до того стану, в якому були раніше. Якщо мені дадуть гарантії, що коли я звільнюсь цих діток ніхто не буде чіпати – відразу напишу заяву.

Вінницький голова обласної ради Анатолій Олійник, обіцяв взяти це питання під власний контроль й вивчити його перед розглядом на сесії, взявши до уваги думки кожного хто займається цим питанням.

Фото Мирослави Слободянюк та Катерини Бевзюк