Депутати Вінницької облради: політики чи політичні повії?

Чергові метаморфози відбуваються у політичному просторі Вінниччини. Хоча, з іншого боку, чому дивуватись?

Багаторічною традицією поведінки місцевих політичних сил та їх лідерів є те, що їх «принципова позиція» при прийнятті рішень, які, м'яко кажучи, не зовсім співпадають з інтересами діючої влади, занадто часто трансформується у фразу з відомого прислів'я:«І рибку з'їсти..., і ноги не замочити». Занадто велика спокуса – з одного боку на опозиційних гаслах у будь-який спосіб втримати протестний електорат, забезпечивши собі відсотки на чергових виборах, а з іншого – виторгувати для себе коханих об'їдки з владного столу у вигляді посад та інших приференцій в обмін на певні послуги. Змінюються Президенти і Уряди, а наші беззмінні «опозиціонери» завжди залишаються на плаву, оскільки вони цілком влаштовують будь-яку владу і конче необхідні владі для створення вигляду демократії. Це і є «вищий пілотаж» по-вінницьки.

Яскравим прикладом цього стала остання сесія обласної ради, яка відбулась 11 лютого 2016 року. Основним «каменем спотикання», як не дивно, стало суто політичне питання про підтримку звернення щодо припинення політичних репресій та звільнення політв'язнів, яке не містило жодних антидержавних закликів. Напередодні – на засіданні Президії ради – текст звернення був погоджений з представниками усіх депутатських фракції та була досягнута домовленість про те, що «УКРОП», «Батьківщина», «Свобода», «Самопоміч» та «РПЛ» сумарною кількістю голосів гарантовано забезпечать прийняття даного рішення, виконавши свій обов'язок як перед виборцями, так і перед власною совістю.

Отже, проведемо аналіз голосування.

На початку сесії була зареєстрована присутність 68 депутатів з 84-х.

Не з'явились: «Батьківщина» – 4, «Самопоміч» – 2. Тобто, «УКРОП», «Свобода» та «РПЛ» були у повному складі.

На момент голосування по питанню щодо політичних репресій картина була наступна. З зареєстрованих на початку сесії депутатів сесійну залу покинули: «Батьківщина» – 3, «Самопоміч» – 1, «РПЛ» – 2.

Рішення підтримали 34 депутати (при необхідному мінімумі – 43) з 54-х, присутніх на той час у залі. Тому прийнято воно не було.
Не проголосували 16 депутатів від БПП та 4 депутати від «Самопомочі»???!!!

У «сухому залишку» маємо те, що лише «УКРОП» та «Свобода» забезпечили у повному складі явку своїх депутатів та їх результативне голосування. «Батьківщина» не забезпечила явку 7 депутатів (троє покинули залу), РПЛ – 2 депутатів (покинули залу), а «Самопоміч» взагалі не підтримала звернення (1- покинув залу, а 4 – не проголосували).

Особливо дивним це виглядає на фоні того, що «за» звернення віддали свої голоси 2 депутати – від БПП та 3 – від «Аграрної партії України».
Як говорив відомий телеведучий Дід Панас: «Ось така ...ня, Малята!»

Які з цього висновки? Надзвичайно прості. Дана ситуація є своєрідним лакмусовим папірцем або «тестом на педикульоз» для Вінницьких політиків, який достойно зумів пройти лише «УКРОП».

На початку сесії депутати протягом двох годин обговорювали абсолютно несуттєві правки та доповнення до регламенту, а в кінці засідання – проігнорували прийняття рішення, яке стосується правового клімату в державі та долі тисяч людей, серед яких є й ті, хто своїми діями та авторитетом забезпечив отримання ними депутатських мандатів та посад.

Нагадаємо, що свого часу Вінницька «Батьківщина» зробила гучну заяву про те, що ціною голосування її депутатів за призначення головою обласної ради кандидата від провладної партії була саме домовленість про звільнення з-під варти Юрія Павленка (Хорта). І після цього деякі депутати від «Батьківщини» або не з'являються на сесію, або покидають її, фактично наплювавши на свого колишнього соратника. Гарно розмовляти – це одне, а робити конкретні дії – зовсім інше. (До речі, Павленко Юрій Євгенійович (Хорт) на минулих виборах балотувався кандидатом у депутати Вінницької обласної ради від Радикальної Партії Олега Ляшка.)

«УКРОП» одноголосно проголосував за прийняття рішення стосовно звільнення політв'язнів (в тому числі й Хорта), хоча ми не схвалюємо деяких його вчинків. Ми абсолютно не сприймаємо таких методів протесту, як рвання портретів Президента чи інших подібних дій. Україна має загальноприйняті символи державності – Прапор, Тризуб, Гімн. Президент теж є своєрідним символом державності, оскільки обирається народом України і згідно Конституції має право представляти всю нашу державу. І якщо сьогодні хтось безкарно буде рвати портрети Президента, то завтра він так само може розпочати рвати Прапори чи топтати ногами Тризуби. Ми всі прагнемо жити в цивілізованій країні, тому й поводити себе повинні відповідно. А для зміни існуючої влади чи Президента існує дуже простий рецепт, передбачений законодавством – вибори. Тому протиправні та силові методи у вирішенні політичних питань для «УКРОПу» є неприйнятними.

Підсумовуючи вищевикладене, хочеться зазначити, що політичні хвойди набагато небезпечніші повій. Якщо останні торгують собою, то перші – своїми виборцями. Коли люди це зрозуміють, політичний простір як в області, так і в державі, стане зовсім іншим.

Вінницька обласна регіональна організація політичної партії «Українське об'єднання патріотів – УКРОП»