У XIX столітті мистецтво фотографії не було настільки розвиненим, як у столітті чи тепер. І, можливо, якби не гравюри тогочасних художників, ми б узагалі не знали як наш край виглядав до початку ХХ століття, повідомляє Vlasno.info.

Сьогодні до уваги читачів Vlasno.info 14 гравюр польського художника Максимиліана Фаянса. Він у 1851-1863 роках видав 14 художніх альбомів «Польські візерунки» з власними малюнками, серед яких є і Вінниччина. Для кращого орієнтування в просторі, можна скористатись інтерактивною картою, на якій усі подані нижче гравюри позначені на місцевості.

Розпочинає нашу добірку славне подільське містечко Бар, що розкинулось на березі річки Рів. На малюнку зображені руїни замку, а праворуч від них видно колишній монастир кармелітів, у стінах якого було утворено Барську конфедерацію. Сьогодні від неї залишився тільки фундамент, на якому знаходиться парк.

Розкішний костел на схилі пагорба біля ставка був у селі Білопіллі Козятинського району.
Костел Антонія Падуанського був споруджений на кошти Віцентія Тишкевича. На превеликий жаль, до наших днів костьол не зберігся - його було підірвано і розібрано на будівельні матеріали в п'ятидесятих роках. Тож сьогодні Білопілля може привабити туристів хіба що своїм Музеєм Хліба.

Краєвиди річки Рось біля села Борщагівки Погребищенського району. Ця місцина відома перш за все тим, що біля Борщагівки за доноси на гетьмана Мазепу було страчено Івана Іскру та Василя Кочубея.

Вінницький монастир єзуїтів майже не змінився, а ось все навколо нього зараз виглядає інакше. Тоді ще були Мури, які сьогодні зі сторони вулиці Соборної не збереглися.

Іллінці над річкою Соб. На жаль, зображеному на гравюрі маєтку Сангушків не судилося «дожити» до наших днів. Та й взагалі теперішній райцентр не може похизуватися відчутною кількістю туристів, хоча там є на що подивитись.

Наступна зупинка нашої віртуальної подорожі - колись славне містечко, а нині село Мурафа Шаргородського району. Головною принадою селища є домініканський кляштор, який мало того, що чудово зберігся донині, так ще й може «похвалитись» тим, що не припиняв своєї духовної діяльності навіть за радянських часів.

Мальовничі краєвиди Південного Бугу поблизу Печери. Від колись розкішного палацу Потоцьких, що височіє над річкою в правій частині гравюри, не лишилося й сліду. Проте непогано зберігся ландшафтний парк маєтку та славнозвісний мавзолей Потоцьких. Дерев'яна тризрубна церква, що видніється на горизонті, також вціліла й понині радує прихожан.

В Погребищі сьогодні теж практично неможливо відшукати залишки колишньої краси. Від неоготичного палацу збереглось лише одне крило з вежею, яке в радянські часи обклали плиткою, а нещодавно споруду переобладнали на церкву.

Повертаємось до Вінниці. Точніше, до її теперішнього передмістя, а колись окремого села - П'ятничани, де колишня резиденція Грохольських тепер виконує функції клінічного містечка.

Наступними за алфавітним списком йдуть Спичинці Погребищенського району. Палац Тишкевичів, зображений на гравюрі, згорів через кілька років після того, як його встигли замалювати. Тоді власник маєтку звів новий палац, що й дотепер радує око туристів, які навідують Спичинці.

Дві наступні гравюри зроблені в Стрижавці, що під Вінницею. На місці палацу Грохольських, знищеного в революційні часи, нині стоять стандартні п'ятиповерхівки, а на решті території колись розкішної резиденції тепер діє виправна колонія.

А от костел Скорботної Матері Божої в Стрижавці зберігся до наших днів, хоча й дещо перебудований. Адже в радянські часи храм позбавили вежі-дзвінниці, а саму споруду переобладнали під клуб. Зараз костелом практично ніхто із туристів не цікавиться - всі їдуть повз нього навідатись до більш сучасної пам'ятки селища - ставки Гітлера «Вервольф».

Селище Шпиків Тульчинського району одне з небагатьох містечок Вінниччини, яке може похвалитись вцілілим замком. Хоча впізнати в пристосованій під звичайні людські помешкання теперішній сірій споруді колись розкішну резиденцію Свейковських вкрай важко.

І наостанок ще один палац, який розташований в Яневі (як його й досі називають місцеві мешканці, незважаючи на те, що в перші повоєнні роки село було офіційно перейменовано на Іванів) Калинівського району. Якщо уважно роздивитись зображення у повному розмірі, то можна помітити цікавий «ляп» художника при виконанні гравюри: підвісний міст до замку нікуди не веде, а просто завис у повітрі, перетворившись на своєрідний балкон. Колишній палац Холонєвських непогано зберігся до наших часів і в ньому зараз розміщено школу-інтернат.

Використовувалися матеріали in-vin.livejournal.com/
Усі зображення взято із фондів бібліотеки Яґеллонського університету