В Жмеринському районі планують розвивати зелений туризм

Розкішний маєток, що належав родині Потоцьких, в селі Носківці Жмеринського району нині перебуває у зруйнованому стані, що потребує ремонту та реконструкції. Проте, частина його й досі служить приміщенням для місцевої школи, повідомляє кореспондент Vlasno.info. Місцеві зауважують, що хочуть тут робити зелений туризм, розвивати село і реконструювати маєток.



Мальовничі Носківці знаходяться на схилах Волино-Подільської височини. Місцеві дослідники припускають, що назва села пішла від першого поселенця Мойси Мороза. Спочатку люди говорили Мойсівці, згодом Москівці, а ще через деякий час один пан перейменував село у Носківці. А про засновника Мойсу у селі пам'ятають і досі. Адже на місці, де він поселився, були потужні джерела, що нині мають назву "Морозові криниці".

Досить довго Носківцями володіла родина Потоцьких. Саме вони у XVII столітті збудували тут розкішний палац у романському стилі. Щоправда, окремі дослідники зазначають, що маєток тут був ще до Потоцьких, вони просто його перебудували. Палац був двоповерховий, також був арочний в'їзд та підземні ходи. А оточував садибу гарний парк, який частково зберігся і до сьогодні. Чотири дерева, яким вже понад 200 років, внесені у реєстр заповідних об'єктів Вінницької області. В ярах навіть збереглися криниці, що викладені дубовими кілочками. У парку в Носківцях є чимало унікальних дерев та рослин, які в Україні можна побачити хіба що у Софіївському дендропарку в Умані.

Із чудового маєтку в Носківцях залишилися декілька будівель, все решта ‒ руїни, які перебувають в аварійному стані і потребують реставрації.

Збереглися залишки парадних дверей, які виходили в сад, на стінах залишилися сліди від вирваних балконів. Залишилася вцілілою циліндрична двоповерхова вежа із конічним дахом, яку із головним корпусом сполучала велика арка. У внутрішньому дворі садиби нині розміщена школа.

‒ До пожежі, що сталася десь у 1998 році, в маєтку були школа та музей. Після цього лиха школу перенесли в інші приміщення садиби, а музей взагалі розмістили в іншій сільській будівлі, ‒ розповідає місцевий мешканець, завідувач військово-обліковим бюро Михайло Войтович.

На жаль, про внутрішнє оформлення палацу майже нічого невідомо, адже дещо зруйнували, а дещо розікрали. Місцеві краєзнавці зазначають, що колись там був зал для проведення балів, стелю якого прикрашали дві великі розетки із листків аканту та квіток соняхів. Ще в одній залі стояли величні колони. Кожна кімната маєтку була оздоблена різноманітними виробами із дерева.



Носківцями володіло ще декілька поміщицьких родин. З 1885 року тут володарювала відома на той час меценатка Юлія Пащенко. Тоді звели цукровий завод, що виробляв до ста тисяч пудів цукру на рік, а також цегельню з виробництвом понад ста тисяч цеглин на рік. У селі була дерев'яна церква, щоправда, згодом за кошти громади та меценатів звели цегляний Різдвяно-Богородицький храм та відкрили церковно-приходську школу.

Розвивалася у Носківцях не лише промисловість, але й культурно-освітнє життя. У 1884 році тут відкрили училище. Село неодноразово відвідував наш земляк, відомий гуморист Степан Руданський, який записував у місцевих народні співомовки. Чимало з них увійшли до його збірки "Народные малороссийские песни". Поміщиця Юлія Пащенко, як зазначають місцеві, завжди допомагала творчим людям організовувати навчання, давала кошти на видавництво книг, навіть запрошувала жити у свій маєток, аби грамотні люди ділилися своїми знаннями із селянами. Зокрема, декілька років у Носківцях жив російський поет Семен Надсон. Чимало творів він написав про неймовірну природу Носківців. Українською його твори перекладали Леся Українка та Михайло Старицький.

У 1925 році в Носківцях відкрили семирічну школу. Цікаво, що сюди ходили учні аж із 15 сіл.

‒ Нині в селі проживає 1400 людей, є декілька підприємств, школа та лікарня. Знаю, що керівництво села планує розвивати тут зелений туризм, ‒ зауважує місцевий мешканець Михайло Войтович.

Нагадаємо, активно зелений туризм розвивають мешканці села Канава Тиврівського району. 

Фото з сайту sergekot.com