Прикутому до інвалідного візка 17-річному Олегу Ковальчуку з Іллінців вкрай необхідна допомога небайдужих людей, повідомляє Vlasno.info.

Щоб хвороба не призвела до швидкого повного паралічу, за два тижні юнакові потрібно розпочати курс спеціалізованої медикаментозної терапії. Втім, необхідну для цього суму родина зібрати не встигла. Постійні потреби у ліках, спеціалізованій дієті та недешевих вітамінах виснажили сімейний бюджет родини.

За словами батька хлопчика Юрія Ковальчука, залишилось зібрати лише 10 тисяч гривень. Не маючи повної суми, розпочинати курс не можна.

Батько юнака розповідає, на рідкісне спадкове захворювання - м'язову дистрофію Дюшена син Олег хворіє з дитинства. З року в рік його м'язи слабнуть все більше.

Науковці стверджують, що це найважчий різновид м'язових дистрофій. Він призводить до повної атрофії м'язів, інвалідізації та передчасної смерті у молодому віці. Продовжити життя таких людей можна, але для цього потрібні регулярні індивідуально підібрані медикаментозні курси та постійна реабілітація.

Лікування для Олега підібрали не одразу. У минулому помилкові діагнози, роки обстежень в різних інститутах і клініках, зокрема, і за кордоном. Остаточний вердикт винесли спеціалісти німецької клініки.
- Щоб поїхати до клініки у Німеччину гроші збирали по всіх знайомих та родичах, - пригадує Юрій Ковальчук. - У 2011-2012 поставили точний діагноз. Лікарі сказали, що це не лікується. Попередній діагноз був би нам за щастя.

За словами батька, доки діагноз не уточнили, синові встановлювали і ДЦП (дитячий церебральний параліч — авт.), і м'язову дистрофію Беккера-Кінера, тривалість життя при якій значно довше.

Проте руки у родині Ковальчуків не опускають.

- Я сам займаюсь із Олежкою дихальною гімнастикою, щодня роблю йому масажі, раз на півроку замовляю у Німеччині спеціальні вітаміни, двічі на рік проводимо медикаментозний курс, - розповідає пан Юрій.

Це лікування Олегу підбирали спеціалісти одразу трьох країн — України, Росії і Німеччини.

За словами батька, всі ці заходи допомагають Олежці. Хвороба прогресує не настільки швидко, як в інших дітей із такою патологією.

В інвалідний візок Олег сів у четвертому класі. До цього часу ходив до школи разом з іншими дітьми.

У свої 17 років юнак може рухати лише руками. Це дає йому можливість користуватися комп'ютером.

За словами батька, Олежка дуже любить пізнавальні програми, цікавиться різними науками. Втім, найгостріше йому не вистачає спілкування.

Не скоритися агресивному захворюванню родині допомагає оптимізм і віра в Бога.

- Ми ніколи не показуємо один одному сльози, - каже пан Юрій. - Навпаки — завжди підтримуємо один одного. Олежка знає, що ми любимо його і він не є для нас тягарем.

Допомагає батькам і шестирічна донечка Анічка. Дівчинка дуже любить свого старшого братика і завжди із ним поруч.

Оптиміст і сам Олежка.

Він ніколи не говорить про те, що йому важко, переймається долею України. Засмучується лише тоді, коли ввечері батьки пересаджують його на диван і хлопчина вже не може проводити час за своїми улюбленими захопленнями.

- Я хотів би купити йому ноутбук, про який він мріє, але практично всі гроші, які вдається зараз зібрати, витрачаємо на ліки і вітаміни, - каже батько.

Чоловік зізнається, що раніше родина могла впоратись із фінансовими проблемами самотужки.

- Я спортсмен, займався бойовими мистецтвами. Раніше я міг заробляти гроші, - каже він. - Зараз весь вільний від роботи час проводжу біля сина.

Родина Ковальчуків сподівається на допомогу всіх, хто відгукнеться на прохання родини, щоб 16 лютого Олег зміг зустріти своє 18-річчя і прожив якомога довше.

Допомогти родині можна перерахувавши кошти на розрахункові рахунки:

Приватбанк 5168742704638174

Авальбанк 4149500018307382

Ощадбанк 4790700013432472

Фото зі сторінки у фейсбуці Юрія Ковальчука