Нещодавно у Вінниці пройшов безкоштовний майстер-клас на тему «Вчимось говорити НІ». Усіх присутніх навчали спеціальним вправам, які можуть виховати звичку відмовляти людям, котрі хочуть вас використати. Тренінг відвідала й кореспондентка Vlasno.info.

Охочих у книгарні «Є», в якій і відбулось дійство, зібралось чимало, деяким навіть довелось стояти, щоб не пропустити цікавої інформації. Його організувала практикуюча вінницька психологиня Юлія Короцінська, яка власне і проводила даний захід.

— Давайте розпочнемо з того, що кожен із вас запитає себе «Чому ж мені важко сказати «ні»?». Звичайно не всім і не завжди, але переважній більшості, — розпочала Юлія Короцінська. – Асертивність – це впевненість в собі, в тому числі і вміння говорити «ні». Але потрібно чітко усвідомлювати бажання це сказати.

За словами психологині, просто сказати «ні» недостатньо, оскільки просто слово «ні» малоінформативне. Потрібно казати це на рівні очей, перед цим сідаючи або встаючи.

— Але і в цьому є багато «але». Дуже часто ми навішуємо собі ярлики, що «я не можу сказати «ні», адже в моїй в сім'ї так не прийнято, та і серед друзів так не роблять», — продовжує психологиня.

Також потрібно відслідковувати власні емоції. Тобто те, як конкретна людина на вас впливає. Важливими є й комунікативні навички. Тому просто сказати «ні» недостатньо. Адже іноді воно недооцінюється.

Пані Юлія наголошує, що важливо пам'ятати, що не всім це потрібно. Головне навчитись дослуховуватись до себе.

Безвідмовних людей часто не цінують. Адже люди, які не вміють відмовляти, зазвичай безкорисливі. Таких іноді використовують в своїх цілях. Тобто більше користуються, аніж дружать та поважають. Також однією із причин важкості сказати «ні» слугує занижена самооцінка.

— Якщо ви в дитинстві за «ні» вам перепадало, то на підсвідомому рівні виникає страх говорити «ні», і це є природним. Проте неправильним. «Підтакувати» звичайно не потрібно, адже погоджуватись у всьому – це неправильно, — каже психологиня.

На майстер-класі обговорювали, що є причиною стримування слова «ні», чи є ви Рятівником по життю, чи вмієте проставляти чіткі межі у міжособистісному і професійному спілкуванні? А також, як навчитися відповідати за свої рішення і як відмовляти неагресивно?

За словами фахівця, у всьому потрібно мати межу, і не переборщити з «ні». Адже якщо постійно «нікати», то таким чином ви ізолюємось від соціуму. Тому люди до цього звикають, і в подальшому не звертатимуться до вас.

— Дуже часто ми знецінюємо це «ні». Кажемо або занадто невпевнено, або категорично. Чоловікам в цьому плані легше. Тому наголошую ще раз, що у всьому потрібно мати межу, та всім дослуховуватись до себе, та до своїх потреб. Просто іноді «ні» можна сказати в недоречний час, — розповідає жінка.

Щоб ваше «НІ» не здавалось занадто категоричним, краще відповісти на якусь пропозицію так: «Ой, яка класна пропозиція. Але я, на жаль, не можу. Проте обіцяю, що наступного разу піду з тобою».

Якщо ваша дівчина чи хлопець просить якось її/його не називати, то прислухайтесь, адже потрібно поважати один одного. Тоді він/вона не буде натискати на ваші болючі точки.

Жінка радить завести блокнот та прописувати собі: Що я втрачаю, коли кажу "так"? Що я втрачаю, коли кажу "ні"?

– Щоб випрацювати в собі це вміння, раджу починати з трьох етапів. Перший – говорити «ні» малозначним людям: сусідам (але дивлячись яким, краще далеким); перехожим; обслуговуючому персоналу; людям, з якими вас не поєднують ніякі стосунки, або з якими рідко зустрічаєтесь, чи взагалі більше не зустрінетесь. Другий – людям, з якими доводиться спілкуватись: колегам; знайомим; далеким родичам. І останній, третій – найважливіший, адже тут потрібно казати «ні» вже значущим людям: рідним; близьким, друзям; родичам, – продовжує розповідати психологиня.

Найважче вашу відмову, звичайно, сприйматимуть близькі. Адже «ні» для рідних виглядає як агресія. Причиною є спільний особистісний простір. Проте це тільки спочатку. Згодом вони до цього звикнуть і сприйматимуть нормально.

Вищесказані вправи потрібно виконувати щодня. Вони необхідні для самотренування. Це як спорт. І якщо пропусти хоч один день тренування, то можна впустити шанс добитись такої майстерності. А починати все заново дуже важко, каже Юлія Короцінська.

– Завжди помітно, коли людина тренована, і коли її застали зненацька. Спробуйте, і відчуєте різницю, – каже Юлія Короцінська.

За щоденне тренування Юлія радить регулярно влаштовувати малесеньке свято. Тобто, похвалити себе перед дзеркалом, чи купити якісь магнітики і почепити на холодильник, як нагадування. Адже за успіхи потрібно вміти себе нагороджувати.

Читайте також: Майже кожен має звичку заїдати проблеми – вінницький психолог.


Фото: Олена Гнатишина