Ми продовжуємо розповідати нашим читачам історії людей із окупації. Сьогодні послухаємо ще одну жінку, пані Оксану. Їй 43 роки, мешкає у Донецьку. Залишилася в окупації тому, що доглядає за паралізованим татом та похилого віку матір'ю. Працює економістом. Донька навчається у Києві, бачаться раз у півроку.

На перший погляд, розповідає пані Оксана, місто живе у своєму звичному ритмі, але якщо придивитися, то помітні зміни: людей на вулицях мало навіть тоді, коли не стріляють, вони надають перевагу громадському транспорту, аніж прогулянкам.

– Всі намагаються скоротити час перебування на вулиці, обмежуючись точками призначення «дім – робота – дім». Хоча навіть для такого графіку дня роботу потрібно мати. Банки зачинені, як і більшість яток та бутиків. Ті, що відкриваються – перепрофілюються на продуктові магазини чи аптеки. Ціни дуже високі. Але це напевно не головне: турбує те, що із процвітаючого міста, наукового та культурного центру Донецьк перетворився у заштатний російський Мухосранськ. І все це лише вкорінюється та погіршується щодень.

Складно тому, що нестабільно: і фінансово, і морально.

– Багато вже втомилися від того, що відбувається та живуть одним днем. Відчуття, що Україна покинула. Особливо, після останніх подій із пенсіями. Батькам тутешню пенсію не оформляли, жили лише на українську. Тепер вони за цими мірками «шахраї»... А куди їх вивозити? І справа навіть не у житлі – тато не витримає переїздів.

До столичної влади та до "влади" місцевої ставлення скептичне, а от державна влада, у її розумінні, це... турбота про людей. Президента та Прем'єр-міністра України у Донецьку не визнають.

– Якби вони всі разом пішли у відставку – настрій у людей би змінився кардинально. Можливо, це і примирило би всіх. Головний на Донбасі, напевно, Путін. Він же годує. І владу в Києві, і Захарченка треба повісити на одному стовпі – люди тут нікому не потрібні, всі воюють за території і роблять на тому гроші, – вважає наша героїня. – Особливо ображає думка іншої частини країни, мовляв, ми самі винні у тому, що сталося, бо «бігали з прапорами» тощо. Але ж ніхто не хоче аналізувати, що відбулося. У мене таке відчуття, що бабусі та дідусі місцеві ночами років 20 поспіль російські прапори шили – ви ж лишень зверніть увагу, скільки російської символіки було на перших сепаратистських мітингах. Всі думають, що на танках місцеві інваліди та шахтарі воюють.

Їй образливо те, що міліціянти, які фактично здали місто у 2014-му, зараз служать у Краматорську та Маріуполі, отримуючи чергові та позачергові звання.

– Злості не вистачає, що 300 військовослужбовців із військової частини у Донецьку, які втекли, залишивши частину – «герої». Але ж захоплювати частину прийшло зо три десятки осіб напротивагу трьом сотням. Військова частина була переповнена боєприпасами! Образливо, що харків'яни-патріоти плюють отрутою у донеччан, а самі ж ходили також на ті мітинги і вдруге обрали Кернеса, який сам і закликав відокремлюватися від України. А ми – ізгої. Ахметов та Лук'янченко здали місто і на коні, а Штепу посадили.

Пані Оксана ділиться враженнями, але акцентує на єдиному: звикає жити одним днем, спати під вибухи снарядів, мирне життя пам'ятається розмито.

– Всі ми тут – вимушені НЕпереселенці, дуже очікуємо, що все повернеться. Але людям простіше нас не помічати: так не відчувається провини.


Співробітники багатьох підприємств, розповідає пані Оксана, які зараз працюють у Донецьку отримують зарплату на картки у гривнях, платять податок в український бюджет.

– Тобто метал та вугілля возити у Донецьк і з нього вагонами можна, а продукти та товари не можна? Платити зарплати шахтарям, наприклад, із Донецька гривнями можна, а пенсіонерам пенсії – ні? Війна – це суцільний договорняк. Шкода лише, що військові гинуть.

Її улюбленим місцем відпочинку є квартира, а ставлення до ЗСУ неоднозначне, частіше негативне. І не лише через обстріли, а й тому, розповідає, що українські військові грабують та мародерствують.

Запитую традиційно, чи вона живе в окупації. Погоджується.

– Ба більше – в концтаборі.

Фото: сторінка у соціальній мережі "Вконтакте" "Типовий Донецьк"