День професії у вінницькому шпиталі

Волонтер — це поняття було для нас чимось далеким і більше асоціювалося з порятунком тварин та збором макулатури. Волонтерський рух був на периферії і ніколи не жив серед широких мас. Цінувати волонтерство, та бути задіяним у ньому нас навчив Майдан, а по-справжньому престижною безкорисна допомога на благо інших стала під час війни на Сході.

У Вінницькому військово-медичному центрі з пораненими воїнами працює ціла команда волонтерів. Це і психологи, і перукарі, і масажисти, не забувають розважати героїв і виступи різноманітних артистів. Хтось частує смачною випічкою, хтось купує одяг і побутові речі.

Керівник об'єднаного волонтерського центру Олена Верлан розповідає:

— Об'єдналися чотирнадцять громадських організацій, далі приєдналися волонтери і фізичні особи, які надавали допомогу самостійно. Наразі діє система погодження, тобто, якщо навіть приїжджають з допомогою у госпіталь, то телефонують нам, і хтось із наших волонтерів супроводжує представників, відбувається координація напряму з представниками іншого району.

На сьогоднішній день у нас надаються послуги: психологічної та юридичної допомоги, транспортування, забезпечення проїзними квитками, медичні послуги на базі приватних закладів, насамперед, це МРТ та стоматологічні послуги, завдячуючи домовленості з волонтерською радою госпіталю, ці послуги надаються безкоштовно. Крім того ми допомагаємо з ремонтом одягу та забезпеченням військовою амуніцією.

— Звертатися бійцям та їх родинам найкраще за номером 063 112 65 36 — це мій телефон, і далі вже я скоординую, куди далі звернутися, — підкреслила Олена Верлан.

У військовому шпиталі постійно проходять так звані «дні професій». Коли фахівці різних галузей приходять, аби надати бійцям послуги, яких вони потребують. Наприклад, щосереди тут – перукарський день.

— За день ми стрижемо від десяти до двадцяти солдатів. За потреби ми ходимо стригти їх безпосередньо в палати, — розповідає перукар-волонтер Діана Назаренко.

В інші дні у цій же кімнаті працюють психологи. А ще вони почергово ходять палатами та розмовляють з бійцями, прагнучи хоч трохи додати гармонії у їхні побиті війною душі.

— Я б дуже обмежила перегляд передач про війну і новини, — говорить психолог шпиталю Людмила Євсєєва, — тому що солдати знаходяться в стресовому стані. А це реактивна зона, і вона може викликати різні почуття: і сльози, і агресію, і навіть психосоматичні розлади, тахікардію, головний біль, підвищення тиску і т.д.

— Рекомендація — коли ти відчуваєш, що з тобою щось відбувається, коли ти це дивишся, краще вимкнути телевізор, — провадить психолог. — Я рекомендую дивитися дитячі мультики, старі кінокомедії, про гарні сімейні стосунки. Про кохання, про те, що дає інший життєвий поштовх, те, що буде повертати до життя, а не до війни .

Здавна українці, коли потрібно було щось швидко і якісно зробити, виходили на толоку. Наші волонтери регулярно збираються для спільних справ, які б одна людина не зробила.

Крім речей та смаколиків нещодавно бійців та всіх пацієнтів шпиталю порадували новеньким пандусом. Його робили цілий тиждень чотверо людей.

— Пандуси потрібні, тому що приїде навіть людина на інвалідному візку, і як їй заїхати, потрібно піднімати. Пандуси — це дуже хороша штука, — говорить пацієнт шпиталю, солдат на ім'я Сергій. — Велика подяка волонтерам за все, що вони для нас роблять, без них було б набагато складніше подолати всі проблеми.

Волонтерство вже настільки міцно увійшло у наше життя, що , швидше за все, не згасне і після закінчення війни. Адже приводів для спільної толоки в Україні ще дуже багато, і всі вони потребують вирішення.