Мешканка Донецька дала інтерв'ю Vlasno.info з умовою не називати її. Зараз жінка з двома дітьми перебуває у Вінниці, а чоловік і батьки – у Донецьку. Щоб убезпечити свою родину, просила також приховати деякі факти її життя. Розповідає, чому виїхала з окупованого Донецька, і як там виживають її рідні.

– Хто був ініціатором переселення?

– Діти якраз і були ініціаторами переїзду. В липні снаряд розірвався на сусідній вулиці, розбив будинок. На сімейній раді вирішили, що хоча б я повинна з дітьми поїхати. Першою, хто відгукнувся, стала моя знайома з Вінниці, з якою ми тільки один раз бачились. Пропонувала приїхати нам усім, але батьки і чоловік залишились в Донецьку. У чоловіка там робота, а батьки погодяться на переїзд тільки якщо тут буде де жити. Чисто психологічно вони не готові.

– Кажуть, там багато угрупувань, які воюють між собою. Це правда?

– Звісно. Гроші ділять.

– Чому вірять, що українська армія стріляє по житловим кварталам?

– Люди не люблять програвати. Їм легше повірити, що по Донецьку їздять диверсанти з мінометною установкою і дискредитують ДНР, ніж повірити, що люди з ДНР, за яких вони вболівали, виявились покидьками і вбивцями.

– І як вони пояснюють, що установку пропустили на блокпостах? А де її ховають?

– Я про те ж. В архі-воєнизованому Донецьку спокійно їздить машина з установкою і ніхто не може її побачити? Ніхто не може її спіймати? Як ви це собі уявляєте? Як у це можна повірити? Але чомусь вірять. З Росії зараз працює дуже багато телебригад. На вулиці Батищева розбили 9-типоверхівку, і практично зразу там з'явилась група російського телебачення? Це можливо тільки в тому випадку, коли вони завчасно знають, що тут щось буде. Тому місцеві тільки бачать російське телебачення, знають, що треба ховатися або кудись тікати.

– Коли зазвичай стріляють?

– Буває, що цілий день стріляють, з 10-ї до обіду, потім затишшя, після 16-і – знову. Потім – близько опівночі.

– Тобто, по графіку?

– Так і кажуть: "О, напевне, пацани їсти пішли". Всі сплять з документами за пазухою. Є спаковані найнеобхідніші речі. Взагалі, вночі мало хто вибігає. Люди вже звикли. Виявляється, і до такого можна звикнути. В одному з будинків, звідки майже усі виїхали, живе жіночка похилого віку. Її називають "палочка-виручалочка". Зараз поясню чому. Існує негласне розпорядження, що квартири, в яких хазяї відсутні протягом трьох днів, можуть забирати собі бойовики ДНР. По житловим районам ходять дві-три людини, дивляться, де ввечері запалюють світло у вікнах. Якщо кілька днів світло не горить, квартиру вважають вільною. То та жіночка ходить по всім квартирам, від яких власники залишили ключі, і вмикає світло.

– А в ДНР йдуть тільки свої чи найманці?

– Більшість найманців. Свої ходять на роботу в ДНР, тому що роботи немає, жити немає за що. Скільки платять, я точно не знаю. Якщо ти записуєшся, тебе можуть направити і на охорону громадського порядку, і на блок-пост, і на бойові дії. Беруть усіх підряд, не потрібно ніяких довідок. Ще у березні видавали автомати тільки хлопцям спортивної статури, потім - при наявності військового білета і права на носіння зброї. Тепер - усім. Але стали більш організованими, ведуть облік зброї. Періодично міняють місце блок-постів. Хоча не зрозуміло, чому на території міста ці блок-пости знаходяться?

– А як вони пояснюють це?

– Ніяк не пояснюють. Уявіть собі, я підійду, запитаю про це. Якщо не сподобаюсь чимось, може статись усе, що завгодно. Були випадки, що люди просто зникали. І машини зникали. Бізнес такий. З двору забрали, потім дзвінок: "Три тисячі гривень". То люди пересіли на радянські машини, а іномарки поховали в гаражі. ДНРівці на початку роз'їжджали на шикарних позашляховиках, бо пограбували автосалони. Потім взялися за машини, які стояли на штрафмайданчиках ДАІ. Іноді їдеш, тебе зупиняють і забирають автомобіль. Потім дзвонять і вимагають за неї викуп. Якщо не зупиняєшся, розстрілюють машину. Останнім часом донеччани згадали, що існує громадський транспорт. Їдуть на роботу тролейбусами і маршрутками.

– Які професії затребувані зараз?

– Всі, що стосуються виживання. Бюджетникам затримують зарплати, бо немає готівки. Прибирають вулиці полонені. Замість штрафів ДАІ призначають громадські роботи. Треба сказати, що у місті чисто, не дивлячись на постійні обстріли. Усі завали дуже швидко розбирають. І газ, і вода, і світло, і тепло є. Велика проблема з ліками для хронічних захворювань. Дістати практично неможливо. Пенсію для батьків привозить моя сестра з Києва раз на три місяці. Без донецької прописки потрапити в місто неможливо. Ретельно перевіряють чоловіків призивного віку. Змушують показувати плечі. Тому що від носіння автомата біля шиї залишаються сліди, потертості.