У вересні минулого року контактна група у складі представника ОБСЄ, другого президента України Кучми, посла Росії в Україні Зурабова та ватажків незаконних терористичних організацій Захарченка і Плотницького захотіла миру на Донбасі. Зібралися у Мінську, підписали документ. Під першим мінським протоколом підписи ватажків «ДНР» та «ЛНР» стоять як автографи приватних осіб. Визнання підконтрольних бойовикам територій не зазначено, а лише закріплено за ними «особливий статус» у складі України.

Потім роботу контактної групи було продовжено, і 20 вересня було підписано інший протокол про взаємне припинення вогню з боку проросійських найманців та українських бійців. Відведено важке озброєння від лінії зіткнення на 15 км, заборонено польоти бойової авіації та безпілотників, встановлення мін чи вибухівок у так званій «зоні безпеки». Право «моніторити» повітряний простір над Донбасом отримали лише авіаційні апарати ОБСЄ, які всевидячим оком мали стежити за дотриманням порядку та справедливості на Донбасі.

Негайно ж мали бути звільнені всі заручники, заплановано взаємообмін військовополоненими, вжиті заходи заради того, аби гуманітарна ситуація на Донбасі поліпшилася, мала бути ухвалена програма економічного відродження (!) Донбасу, відновлено життєдіяльність регіону. Найголовніше те, що мала розпочатися підготовка до проведення дострокових місцевих виборів, а незаконні збройні формування, бойовики, найманці та уся їхня військова техніка – виведені з України. Надія на мир, така примарна протягом пекельного літа на Сході, нарешті мала документальне теоретичне втілення. Світ затамував дихання, очікуючи на найбажаніше – на мир.

Що ж ми отримали в результаті перших Мінських домовленостей? Волноваху, Маріуполь, Донецьке летовище, Дебальцевський плацдарм, Щастя, Станицю Луганську тощо. Сотні смертей та каліцтв, тисячі поранень, країну перетинають домовини, вкриті синьо-жовтим полотном, під «Ще не вмерла...» закопують Героїв (а насправді – м'ясо, яке просто кинули під ворожі кулі під грифом «мирного плану»), вдовіють жінки, сиротіють діти. А представники ОБСЄ «фіксували» тисячні порушення вогню, «засуджували» дії терористів, «підозрювали» Путіна у постачанні важкого озброєння на Донбас, обіцяли «жорсткі» санкції проти Росії.

Терористи, аби виправдати порушення перемир'я заговорили про «неконтрольовані терористичні угруповання». На початку жовтня практично увесь Донбас, нібито, перетворився на мікро-формування терористів, які нападали на позиції українських військових, заодно нападаючи одне на одного, як от «31-й козацький округ війська Донського». Вони заявляли, що «нічиї». Хто ж тоді підживлював їх зброєю? Згодом до європейської спільноти дійшло, що у агресії на території України зацікавлений такий низенький, але такий паскудний Путін.

Вчора, опівночі, згідно других Мінських домовленостей, за київським часом мало відбутися «всеохопне» припинення вогню. Зона безпеки змінилася, зросла до 50 кілометрів. Анонсовано підготовку до місцевих виборів та конституційну реформу. Документ вимагає амністувати та помилувати осіб, причетних до подій на сході України, обмін «всіх на всіх», «гуманітарку» для постраждалих районів, соціально-економічне забезпечення населення, виведення з території України всіх незаконних збройних формувань та найманців під пильним оком ОБСЄ, роззброєння всіх незаконних груп. Дежавю, втілене в документі?

Вчора цілий день обстрілювали з реактивної системи залпового вогню ГРАД райони Артемівська, Дебальцевого та населений пункт Широкіно. Територія ураження доволі велика. Є десятки постраждалих, сотні поранених.

Складається враження, що бойовики про Мінські домовленості просто не знають та чинять свідомий прямий збройний геноцид українського Донбасу. Не важко здогадатися, з чиєї «легкої руки».