Настя та Олег "зустрілися" у соцмережі на аукціоні зустрічей: дівчина розмістила своє фото у національному костюмі. Одного вечора зайшла подивитися, чи "придбав" хтось зустріч із нею. Був єдиний коментар «50» (гривень — Авт.) від незнайомого їй юнака.

13 квітня вони вперше зустрілися у затишній вінницькій кав'ярні. Тоді Олег прочитав для дівчини поезію Ліни Костенко "Спини мене, отямся і отям...".

– Це книжне знайомство. Інколи, читаєш книгу чи дивишся фільм — залишаєшся враженим. У мене було аналогічно. Філологи інколи не знають, хто така Пахльовська (дочка Ліни Костенко — Авт.), а він знав, - згадує Настя.

Олег каже, що на третьому побаченні вже знав, що Настя буде його дружиною. А потім була війна. Три місяці хлопець ніс небезпечну службу на Сході. Каже, допомагали дзвінки Насті. Просто почути її голос — ставало на душі легше. Дівчина ділиться, що пишається тим, як чоловік бачить ситуацію в країні та його поглядами на життя.

– Наші стосунки — це маленький світ. Так добре закритися в ньому від війни. Може, і не правильно це. Коли він зі мною — мені добре. Важливо відволікти чоловіка від війни. Щоб забрати одні проблеми — потрібно придумати інші: зібрати шафу, допомогти вечерю приготувати. Для нього завжди є важливою підтримка. Коли він довго не виходив на зв'язок — я не знала що робити. Але найперше — не думати про погане. Роль жінки в час війни: чекати, підтримувати, надихати. Він не має з'єднуватися воєдине з тим, через що пройшов.

16 жовтня Олег освідчився Насті на блокпосту Вуглегірська, коли ніс ранкову варту. Приїхав у відпустку, запропонував руку і серце офіційно. Знову на Схід. На початку грудня у Дебальцевому отримав контузію, коли бойовики накрили місто ГРАДами. Лікування. Одружилися 27 грудня.

– Зараз, допоки у відпустці, Олег вчить мене розрізняти залпи ГРАДу, "Урагану", "Смерчу". Вони дуже схожі, але мають відмінності: кількість пострілів за хвилину тощо. І я, в принципі, розумію, чому він хоче мене цього навчити: він боїться, що це може бути тут. Щодня йому кажу: "Я тебе не пускаю воювати". Він відповідає: "Не пускай". Завжди повторює "Я повинен тебе захистити", – каже Настя.

– Моя дружина знає, що таке ствольна та реактивна артилерія, може відрізнити БМП від БТР, а російський БТР — від українського, – продовжує Олег.

Розвідник АТО переконаний: за смерті українців має відповідати не Президент, він просто "гріє руки біля чужого вогнища".

– Всі чиновники знають про те, що на Сході стоять хлопці живим щитом, і їх це задовольняє, вони давно готові втекти з цієї країни. З початку наступу Росії на Україну ми залишилися самі на себе. Товстосуми вже за кордоном, а деякі з їхніх псів кишенькових (як судді, наприклад) досі потакають у всіх їхніх забаганках. Якщо Генштаб не розженуть і не переформують — буде повний програш, Донецька та Луганська область стануть російськими, дорога до Криму — відкритою, бо наші хлопці при всьому бажанні спинити наступ не зупинять російську регулярну армію, вони там ляжуть, – реалістично каже Олег-розвідник.

Хлопець переконаний, що Донбас переповнений російськими військовими та технікою, ніякого мирного плану з росіянами не може бути.

– Це такі створіння, з якими домовлятися неможливо. Вони не розуміють. Це все одно, що склянку просити затанцювати. Чи змусити літак рити котлован. Краще ввести військовий стан і зробити все за кілька тижнів, аніж сидіти в рабстві. Я не хочу, аби Вінницю зносили ГРАДи.

Критично ставиться Олег до командування та деяких "колег". Задовго до обстрілу ГРАДами розвідник просив командування про відхід. Його слова ігнорували.

– Якщо з 50 бійців-розвідників ніхто не може звести "ікс" та "ігрик" на карті крім мене — то про що ми говоримо? Вони приїдуть з фронту і будуть себе в груди бити: "Я — розвідник! Я під ГРАДами ходив!". Але якщо він розвідник — то він під реактивними системами залпового вогню не ходить. Я не здивуюсь, якщо Росія має всі оперативні дані нашого Генштабу.

Один з небагатьох, чиїми діями пишається Олег — генерал-лейтенант Бессараб. Його розвідник називає
справжнім військовим. Коли поливали штаб ГРАДами — він не тікав з робочого місця.

Настя та Олег побралися під час війни, в такий час головним є поняття "Людина". В мирний час вони, можливо, думали б над одруженням, але під час війни цінується кожна хвилина. Їхні ТОП-5 сімейних цінностей: довіра, любов, повага, терпіння та власне стосунки.

– Україна — це моя країна. Я за неї вже добрячий шмат здоров'я віддав. Існує величезна різниця між країною і державою, і наша держава не варта нашої країни. Наші політики не варті нашого народу. Шкода, що революція була м'якотілою.

Настя та Олег радять вінничанам боротися за своє, бо "моя хата скраю" у цьому випадку не пройде. А ще не вважати, що війна далеко.