«Був волонтером, пішов в АТО» - на Вінниччині Анатолія Твердолу увіковічнили у мармурі

У місті Гайсин Вінницької області вшанували вже 17-го загиблого земляка-АТОвця. Йому відкрили меморіальну дошку на Алеї Слави Героям. Учасник АТО Анатолій Твердола загинув від кулі снайпера в районі Водяного Донецької області. Про це Vlasno.info повідомив представник громадської організації «Спілка учасників бойових дій АТО Гайсина а Гайсинського району» Володимир Кривіцький.

– Пройшло два з половиною місяці з дня загибелі нашого побратима, – розповідає він. – Він завжди був готовий йти в бій. Дуже серйозно відносився до військової підготовки, і його не можна було застати зненацька. Але куля снайпера зупинила серце Козака. Саме такий позивний мав Анатолій Іванович. Він дуже був схожим на справжнього козака. Носив довгі вуса, чуб, голив голову. Був дуже порядною людиною та беззаперечним українським патріотом.

За словами Володимира Валерійовича, починав свій шлях в АТО Анатолій Твердола волонтером. А при загостренні ситуації на Сході, вирішив йти воювати. Коли вчергове возив «гуманітарку» в 9-й батальйон, в нього була серйозна розмова з командиром 9-го батальйону 59 окремої мотопіхотної бригади Сергій Котенко.

– Він тоді сказав: «Буду у вас служити. Дайте відношення!» Це значить, що комбат дає документ для військкомату про те, що в їх батальйоні є посада для цього бійця. І його направлять саме сюди, а не де-інде, – зауважує Володимир Кривіцький. – Козак просто опікувався 9-им батальйоном, постійно їздив туди як волонтер. А потім вже не зміг бути просто волонтером, тому підписав контракт. А тепер його немає з нами. Вже про багатьох людей, з ким я воював, мені подзвонили і сказали: «Він 200-й». Дуже важко усвідомлювати, що стільки моїх побратимів загинуло. Якщо я буду поіменно кожного буду згадувати, то не знаю, чи вистачить мені для цього хвилини.

На вшануванні пам'яті загиблого вояка були його мати Пелагея Олександрівна, дружина Галина Григорівна та син Ярослав. Молодший син залишився вдома.

 - Особливо щемливим був момент, коли дружина Галина Григорівна читала вірш, – зізнається Володимир Валерійович. – Ніхто із присутніх не міг стримати сліз. Адже звучали слова про те, як вона чекала його, а тепер вимушена носити чорну хустку.

Анатолія Твердолу посмертно нагородили орденом «За мужність».

– Наказ вже є, всі документи оформлені. Лише ще не вручили орден дружині. А напередодні загибелі, 7 грудня, він отримав відзнаку від Міністерства оборони «За мужність», – розповідає комбат Сергій Котенко. – Також був неодноразово відзначений командуванням. Був дуже відповідальним бійцем. Брав завжди під свою опіку молодих вояків, навчав їх. Взагалі, був найнадійнішим помічником, який завжди підставляв плече у важку хвилину.

Крім того, комбат наголошує на його виключній хазяйновитості. Адже завжди дбав про порядок та передбачав необхідність підготувати запасні приміщення тимчасового перебування.

– Якось вони чергували у Водяному дві доби. І у їх будинок потрапив снаряд. Вони, звісно, заходились у підвальному приміщенні, але перебувати й надалі там не представлялось можливим. І вони передислокувались в іншу будівлю, яку Анатолій Іванович завчасно підготував, – ділиться спогадами Сергій Котенко. – Таких бійців сєпари навмисно відстежують. Вони вважають, що краще зачистити одного такого військового, ніж кілька молодих. Для цього деякий час слідкують, хто веде бійців, хто їх розставляє та інше. Тоді розуміють важливість цього вояка і роблять все можливе, щоб його вбити. На жаль, так сталося і цього разу. Снайпер влучив у нашого побратима.

Гайсинчани сподіваються, що їм не доведеться відкривати чергову меморіальну дошку загиблому земляку. І що невдовзі війна припиниться, і всі АТОвці повернуться додому, де їх ждуть рідні, близькі, друзі.

Нагадаємо, у зоні АТО загинула дівчина-медик. 

Фото: gaysin-rda.gov.ua