В Україні вже майже п'ять років триває неоголошена війна. Протягом цього часу були перемоги та поразки. Один з найбільш яскравих епізодів російсько-української війни – оборона Донецького аеропорту, яка тривала 242 дні. Рівно чотири роки тому 16 січня 2015-го року не витримали бетонні опори ДАПу і українські воїни потрапили під уламки. Внаслідок цього загинуло та потрапило в полон багато бійців. В річницю оборони Донецького аеропорту кореспондент Vlasno.info поспілкувався з вінницькими "кіборгами". Вони згадали про їх тогочасні емоції та розповіли, що відчувають зараз.

Бої за цей об'єкт розпочались 26 травня 2014 року. Тоді в Донецьку почали захоплювати адміністративні будівлі. А бойовики знаходились в приміщенні аеропорту. В перших числах червня 2014 хмельницький полк спецназу за підтримки вертольотів звільнив летовище, яке потім "кіборги" тримали протягом 242 днів. Вороги стали називати захисників Донецького аеропорту «кіборгами» за титанічні зусилля в обороні та стійкість.



Врешті, 21 січня 2015 року українські воїни відійшли у бік Пісків. У навколишніх населених пунктах вони продовжили тримати лінію оборони. На місці аеропорту залишилися руїни. Багато хто вважає, переломний момент в обороні летовища настав, коли впала метеовишка.

Скільки всього загинуло бійців – невідомо. За підрахунками військових експертів та різними даними, протягом всього періоду перебування українських військових в Донецькому аеропорту загинуло понад 200 осіб. Міноборони після завершення оборони ДАП нарахувало 28 зниклих безвісти.



Вінничанин Віктор Садич (позивний Зіка) захищав Донецький аеропорт з грудня 2014-го до вересня 2015-го. Спочатку у 6-й штурмовій роті 2-го механізованого батальйону 93-ї Окремої мотострілецької бригади(ОМБр - ред.). Потім – інструктором санітарного дивізіону та кулеметником 93-ї ОМБр. Був добровольцем, контрактником. Звільнений в запас за досягненням пенсійного віку.

— Треба було просто зайти в Донецьк. Були такі можливості – штурмом взяти місто і завершити все це без проблем, - згадує він. - За рік у нашій бригаді загинуло близько двох сотень чоловік. Я до поранення був у штурмовій роті, потім перейшов до медичної. Тобто, був там досить довго, бачив дуже багато поранених. Відтак, цифри у більшу сторону, аніж офіційні. Дуже важко було влітку 2015-го. Зараз головне не святкувати, поки перемоги немає, нема чого там святкувати. Думайте головою. Ось сядьте, подивитись телевізор вихідного дня. Що там бачите? Безглузді шоу, фільми, програми, якісь «пацанчики». До чого це все? Розповідайте своїм дітям про Україну, не давайте їм вливати в голову дурню. На жаль, у нас немає навіть розуміння. Люди в Дніпрі, бачачи людину у формі, підходять і дякують. У Вінниці не так – люди не розуміють, що йде війна.

Леонід Гуменний у 2014 році пішов добровольцем у батальйон «Донбас». Звідти перейшов у 93-ту ОМБр. Захищав Донецький аеропорт з 4 вересня 2014 року до самого кінця 17 січня 2015 року.

— Чисто із логіки, можна було і війну не починати – закінчити із ними, тими у Слов'янську, та й по всьому, - говорить він. - Був випадок, коли їхали у грудні 2014 у відпустку потягом. Звичайний хлопець сказав, що для цивільних оборона аеропорту є символом того, що Україна «тримається». Оборона аеропорту – це оборона не тільки летовища а й Опитного, Пісків, Спартака. А хлопці гинули страшними смертями усюди. Донецький аеропорт став просто «заїхавшою» картинкою, великою територією. Війна буде завершена тоді, коли на ній перестануть заробляти. Я не хочу вдавати розумника, але тільки так. Переходити межі країни не можна: перетнувши, ми просто завершимо «священну війну» і повторимо долю російських добровольців. Ми можемо якось відзначати цей день, коли війна буде закінчена. А зараз ми по-тихому зберемось, вип'ємо за побратимів, і все.

За час оборони аеропорту загинули воїни з Вінниччини. Це лейтенант медичної служби Олександр Кондратюк, старшина Юрій Осаулко, молодший сержант Сергій Зулінський, рядовий Леонід Шевчук, рядовий Дмитро Франишин та сержант Анатолій Буйлук.

– Це офіційні дані, – зауважує начальник відділу допомоги учасникам АТО Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької ОДА Андрій Грачов. - Насправді, ніхто не знає точно, скільки там загинуло наших вінницьких побратимів.

Читайте також: «Це дуже велика втрата для всіх» – провели в останню путь вінницького АТОвця 

Фото: ТСН, Правда, Волинь ньюз, panoptikon.org.