Вінницькі волонтери вчилися рятувати бійців по-американськи

Американську технологію порятунку поранених бійців на полі бою опановували вінницькі медики та волонтери. Керував "операцією" американський інструктор Патрік Челі. Він навчав групу українських інструкторів, які далі передаватимуть свої знання українцям.

Тренінг проходив у рамках проекту "Медсанбат", який існує в Україні із жовтня минулого року.

— На жаль, більшість наших бійців у зоні АТО гинуть не від поранень, а від втрати крові чи невчасно або непрофесійно наданої допомоги, — розповідає директор із комунікацій проекту "Медсанбат" Павло Пімінов. — Чотири дні учасники вивчали це у теорії, а тепер відпрацьовують на практиці. Тренінг складається із кількох модулів, який охоплює головні больові точки тактичної медицини — кровотеча, дихання, первинний огляд, евакуація. Завдяки цьому проекту, сподіваюсь, ми зможемо врятувати більше людей і вони не стануть інвалідами, а зможуть повноцінно жити.

Практичні навчання учасники тренінгу відпрацьовували на полігоні у селі Якушинці. Біля лісу розбили намет військового шпиталю, куди привозили "поранених". Через річку бійців переправляли у спеціальних носилках-скет. За словами американського інструктора, це єдині дві пари носилок, які є в Україні. Хоча вони мали б бути у кожного підрозділу.

— Зараз для учнів сценарій такий: вони переправляють бійців зі сторони противника, який наступає у великій кількості. Мене взагалі вразили українські медики, — зізнався Патрик Чилі, який дуже часто бував у зоні АТО. — В умовах, коли нема обладнання, або воно застаре, вони виконують просто неймовірну роботу. Медикам зараз необхідно навчання і обладнання. Особливо обладнання, щоб справлятися із великою кількістю пацієнтів.

У тренінгу брали участь професійні медики та волонтери-добровольці, які із подібними ситуаціями стикаються вперше.

— Ми навчалися ставити крапельниці, накладати джгути, — розповідає учениця першого курсу Вінницького вищого професійного училища при МВС України Оксана Безверха. — Не страшно зовсім, адже нас до такого готують в училищі. Але я не медик і не заглиблювалась у цю сферу, то коли нам показували операції, вчили зашивати рани, було моторошно. Нам за навчальний матеріал слугували тканини тварин — курей, свиней. Багато хто тут позбувся страху крові.

Сім'я Бобровських прийшла на навчання у повному складі: Людмила Аксентівна із сином Ігорем, його дружиною Юлією та онуком Олексієм.

— Маю 24 роки медичного стажу, — розповідає. — працювала медичною сестрою. Постійно із сином їздимо на Схід. Важливо, щоб кожен, хто пройшов ці курси, розповів ще хоча б одній-двом людям. Адже це дуже важливо. Нас навчали робити повний огляд пораненого. Адже помітивши явне поранення, іншого медики можуть не помітити, бо просто не зняли одяг із бійця. Мені запам'ятався випадок, коли ми втратили бійця через поранення у легені. Звичайна медична рукавичка могла врятувати йому життя. Нею треба було просто закрити дірку. Але ніхто цього на той момент не знав.

За сім місяців тренінгу навчання пройшли більше 3,5 тисячі людей по усій Україні.














Фото Тамари Тисячної