Батальйон Айдар – добровольчий структурний підрозділ, добре озброєний, з професійно – підготовленим і «обстріляним» складом бійців. Це, очевидно, становить певну загрозу і незручності для чиновників і є причиною того, що над бійцями цього доблесного батальйону, в якому служила і Надія Савченко, знущаються в прямому сенсі.

У бійця Айдару – Руслана Бараболенка, зараз незаздрісне становище. З перших днів він був учасником Революції Гідності. На Майдані, під час снайперських обстрілів 18 лютого, його поранили в ногу.

Добровольцем пішов в АТО. Підписував контракт у комісаріаті, далі направлений у 24-й окремий штурмовий батальйон «Айдар» –В/Ч 0624, який підпорядкований Міністерству оборони України.

Руслан розповідає, що хоч і був офіційно зарахований до батальйону, зараз у нього «на руках» немає жодного документу, який би підтверджував, що він є учасником бойових дій. Після поранення, подавав запити у воєнну частину, але нічого не отримав. Зараз сам збирається туди їхати, хоча має важке поранення в ногу. Так як комбат на сьогоднішній день фактично в батальйоні відсутній, то боєць вбачає дуже проблематичним отримати будь-які документи. Заробітну платню також перестали видавати. Ось уже декілька місяців як нічого не отримував. Руслан каже, що причиною цього є зовнішній тиск на деформування, взагалі всіх добровольчих батальйонів. Також додаються внутрішні розбрати і непорядок у батальйоні, пов'язані з поділом особового складу на дві частини, зміною керівництва «Айдару».

А зараз взагалі його відсутності.

– Якби і отримав якісь документи, їх елементарно немає кому підписати, – каже Руслан.

Багато бійців взагалі не були навіть оформлені належним чином. Тобто бойові завдання виконують, а числяться в «повітрі».

Так як боєць, через серйозне поранення, тепер лікується у військово – медичному клінічному центрі центрального регіону м. Вінниці, його вже майже оголосили дезертиром, бо направлення з військової частини на лікування він також не отримав.

Страшенно гірко від того, що людина, яка чесно пішла захищати неньку –Україну і під кулями відстоювала стратегічні українські об'єкти, зараз потребує найнеобхіднішого. Бо наша держава, вочевидь, нічого не відшкодовує воїнам за те, що вони виконують свої професійні обов'язки. Руслану потрібні ті ж самі цигарки, вода. З одягу – білизна, літня форма. Та й звичайно кишенькові гроші не завадять.

Фото Людмили Дороженко