Довжанський котел фото

Чотири вінницьких прикордонники рік тому не вийшли з «довжанського котла»

20 липня 2015, 15:33

Про відділ прикордонної служби "Довжанський", що на Луганщині, усі дізналися спекотного літа 2014-го з теленовин, радіоповідомлень та газетних рядків, які висвітлювали події гібридної війни на сході України

Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info

Чотири вінницьких прикордонники рік тому не вийшли з «довжанського котла»

    Додати коментар


Про відділ прикордонної служби "Довжанський", що на Луганщині, усі дізналися спекотного літа 2014-го з теленовин, радіоповідомлень та газетних рядків, які висвітлювали події гібридної війни на сході України. На цих рубежах понад два місяці героїчно трималися прикордонники Могилів-Подільського загону, які піддавалися нещадним масованим обстрілам з боку бойовиків незаконних збройних формувань та їх російських найманців.

Палало все навколо, на землю смертельним дощем падали осколки «Градів» та «Ураганів». Під час одного з таких обстрілів, 27 липня, на «Довжанському» загинули воїни-прикордонники оперативно-бойової застави Олександр Дзюбелюк, Володимир Блажко, Віктор Соколовський та Павло Дмитренко.
Олександр Дзюбелюк фото
Олександр Дзюбелюк
Володимир Блажко фото
Володимир Блажко


– Це були добрі, розумні, помірковані та сміливі люди, – згадують хлопців їх бойові товариші. – Приміром, старший лейтенант Олександр Дзюбелюк, маючи здібності керівника, міг зробити запаморочливу офіцерську кар'єру. Старший прапорщик Володимир Блажко – відкритий та доброзичливий до людей, був душею колективу. Старшого сержанта Віктора Соколовського вважали незамінною людиною у армійському середовищі. Будь-якої миті був готовим надати допомогу, не жалкував власного часу заради служби. А працьовитий та скромний старший солдат Павло Дмитренко, що з хліборобського роду-племені, завжди наголошував: «Дай Бог, аби був мир, йшли дощі, сонечко світило та земля родила.
Віктор Соколовський фото
Віктор Соколовський
 Павло Дмитренко фото


27 липня 2014-го хлопці поповнили стрій Небесної гвардії – ось такою ціною народжується нація. Ціною життів її найкращих синів. Цей день став днем пам'яті наших дорогих товаришів-побратимів... Досі не оговтались від горя їх рідні та близькі. У Саші Дзюбелюка залишились батьки та сестра, які засинають і прокидаються в сльозах за загиблим. Володя Блажко так і не провів улюбленицю - донечку в перший клас. Для його матері та дружини навколишній світ назавжди втратив барви....У Павла Дмитренка залишились згорьовані старенькі батьки, дружина, син. У Віктора Соколовського – мати, два брати та батько, у якого майже не залишилося сил боротися з втратою улюбленого сина....

Прикордонники Олександр Дзюбелюк, Володимир Блажко, Віктор Соколовський, Павло Дмитренко віддали життя за Україну. Їх імена вписані золотими буквами у Книгу історії Державної прикордонної служби України. В наших вдячних серцях житиме вічно спомин про їх подвиг та добрі справи, здійснені при житті. Важко говорити про них у минулому часі. Але ми знаємо, герої не вмирають.
Довжанський котел фото
Довжанський котел фото
Довжанський котел фото


Фото надані Людмилою Катеринич

Додати коментар

Захисний код
Оновити
 
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення