У батальйону "Київська Русь" сьогодні - річниця створення мінометного взводу

Тепла зустріч воїнів 25-го батальйону територіальної оборони Київської області «Київська Русь» Збройних сил України відбулася сьогодні на Площі Героїв Майдану. Бійці підрозділу з'їхалися до Вінниці з усіх регіонів країни, аби відзначити особливу для кожного дату.

– Сьогодні річниця створення в нашому батальйоні мінометного взводу. Вже рік, як ми цим колективом почали воювати як підрозділ. Ми вшанували пам'ять нашого загиблого побратима Тараса Сича, який загинув у Дебальцево. В рамках зустрічі плануємо поїхати в село Воробіївка на пороги Південного Бугу, щоб показати хлопцям красу Вінниччини, – розповідає командир мінометного розрахунку батальйону Віктор Мізінєв.

Велику роль в організації зустрічі відіграли вінницькі волонтери, без яких вона могла б і не відбутися

– Я була в складі перших волонтерів, які приїхали до 25-го батальйону. Сьогодні організовуємо для хлопців невеличке свято. Вони завітали до нас, у Вінницю, з різних куточків України: Київської, Львівської, Полтавської та інших областей. Частина з них прибула з передової — з Попасної. Добре, що такі зустрічі є. Приємно, що хлопці виявляють бажання проводити їх саме у Вінниці. Де б я не була, волонтери та бійці кажуть мені, що це найкраще місто України після Києва, – говорить волонтер Валентина Погребняк.

Прибув на зустріч із побратимами і старший сержант Володимир Куликов, мешканець багатостраждального Дебальцевого, який допомагав бійцям "Київської Русі" ходити у розвідку, а потім виявив бажання вступити до лав підрозділу.

– Серце підказало мені, що треба вступати саме до "двадцять п'ятого", хоча в нас у Дебальцевому стояв і "одинадцятий" (11-й батальйон територіальної оборони Київської області «Київська Русь» Збройних сил України — Vlasno. Info). Чомусь, на службу до них я не пішов. А потім познайомився з хлопцями з "25-го", – каже пан Володимир. – Слово за слово, потоваришували. Я в них запитав: "Візьмете мене до себе?", а вони відповіли: "Якщо підеш, то візьмемо". І з перших днів, коли батальйон приїхав до мого міста, по сьогоднішній день я з ними. Нема куди діватися, Батьківщину треба захищати.

З'їзд пройшов в атмосфері радості від довгоочікуваного побачення захисників України зі своїми бойовими товаришами.

– В нас дуже дружній колектив, це щось міцніше за братерство. Можна сказати, що ми одна родина. Навіть рідні брати не так близькі один до одного, як ми. Хоча всі з різних регіонів України, – наголошує старший сержант Куликов.

Зібравшись, бійці підрозділу дружньою компанією поїхали відпочивати на річку.

Фото Олександра Сашньова