Поранені у боях на Сході бійці, доставлені 20 серпня санітарним літаком до військового шпиталю у Вінниці, йдуть на поправку. Найважчого 29-річного харків'янина Сашка Шиянова перевели з реанімації у палату хірургічного відділення. Медики розцінюють його стан як стабільний, середнього ступеню важкості.

Нагадаємо, 20 серпня військовим санітарним літаком до військово-медичного клінічного центру у Вінниці доставлено 33 постраждалих та хворих з військово-медичного клінічного центру Північного регіону у Харкові. Це, кажуть медики, хлопці, що були під обстрілами, з Авдіївки, Пісків, Щастя.

— Серед доставлених двоє було у важкому стані і розміщені у реанімації, — розповідає виконуючий обов'язки головного хірурга військово-медичного клінічного центру регіону полковник медичної служби Костянтин Гуменюк. — Частина з доставлених прооперовані. Переважно це хворі з міновибуховими пораненнями внаслідок потрапляння на розтяжки або під мінометний обстріл.

Характеризуючи поранення одного з двох найважчих пацієнтів, Костянтин Віталійович розповідає, що тому осколок потрапив в грудну, черевну порожнину, пошкодив ліву нирку, товстий кишківник. Бійцю видалили ліву нирку, частину товстої кишки. Зараз його стан стабільний.

— В іншого хлопця, — говорить лікар про Сашка Шиянова, — множинні міновибухові осколкові поранення обличчя, тулуба, відкритий перелом нижньої щелепи, двобічний гемопневмоторакс грудної клітини, пошкоджена права верхня кінцівка. На руку накладено апарат зовнішньої фіксації, встановили трахеостому, яка дає можливість дихати. Зараз він одужує, отримує лікування.

В інших хлопців — множинні осколкові поранення різних ділянок тулуба, осколкові поранення верхніх, нижніх кінцівок, переломи. Більшість пацієнтів готується до виписки і представлення на ВЛК.

В. о. головного хірурга запевнив, що військовослужбовці забезпечені всім необхідним. І медикаментами, і одягом, і засобами по догляду. Шкарпетки, спідню білизну, засоби по догляду забезпечують, як правило, волонтери.

Кошти необхідні лише на апаратуру. Наразі триває збір коштів на вакуумний апарат, який сприяє загоєнню і стягуванню ран.

Журналісту Vlasno.info вдалось поспілкуватися з хлопцями, що перебувають на лікуванні у шпиталі.

Сашко Шиянов, за життя якого довелося хвилюватися найбільше, в перервах між крапельницями ставить стілець перед виходом на балкон і вдивляється у вінницькі краєвиди. Розповідає, що найбільше хоче самостійно вийти на вулицю. Щодня він спілкується із своїми побратимами телефоном. Каже, коли зможе, обов'язково повернеться на свій блокпост і особисто подякує хлопцеві, який двічі запускав його серце. Рідні харків'янина до Вінниці ще не приїздили. Батько теж пішов у територіальну оборону. Зараз проходить навчання. Крім того, займається волонтерством. Возить на блокпости буржуйки, продукти.

— Мене призвали 27 травня, — пригадує Сашко. — Вірніше, я сам пішов до військкомату добровольцем. До цього три місяці тренувався при батальйоні Донбас в Харкові. Потім місяць в Києві тренувався. Через військкомат мене забрали в Нацгвардію. Спочатку служив в одній частині під Харковом, потім в іншій. Тоді потрапив у Луганську область на блокпост в Новоайдарівський район. Там мене і поранило.

— 10 серпня біля Попасного заїхали на міну, — розповідає Іван Патокін з Львівщини. Чоловік служив сапером-розвідником у 54 механізованій бригаді. — Їхали на виконання бойового завдання. Було темно, вечір. Не знаю, як ми залишилися живі. В мене поранення обох ніг, переломи, травмована ліва рука. П'яти загиналися всередину, їх відтягували. Вставили спиці, а потім пластини. Добре, що живі лишились. Мій напарник в Харкові лишився. В нього проблем більше. Хребет травмований.

Олександр Давиденко з Білої Церкви лежачи в ліжку, розгадує кросворди. Каже дивно не чути звичних канонад. В чоловіка осколкові поранення в стегна, перелом зі зміщенням.

— Я служив у 2,5 км від аеропорту, — каже чоловік з посмішкою на вустах. — Блокпост, 93 бригада. Піски поряд. Весело щодня. Нема слів, одні вираженія. З понеділка піду у відпустку на 45 діб, а там будуть витягати спиці і треба йти, бо хлопці ж там зосталися. Треба ж відомстити.


Фото Тетяни Куц