У виданні KyivPost з'явилася порівняльна таблиця, у якій проведено паралель між добровольчими батальйонами та політичними партіями чи певними проектами.

"Айдар", "Дніпро" та "Дніпро-1" та «Донбас» перебувають під протекторатом УКРОПу. «Азовом», нібито, опікується "Народний фронт". Політична партія "Свобода" має свій батальйон: "Січ". "Добровольчий український корпус" (ДУК) формують, здебільшого, прихильники Правого Сектору.

Чи несе це загрозу обороноздатності країни? Чи добре це, зокрема, перед виборами? Чи варто вважати плюсом "карманну" армію в країні, у якій іде війна — кореспондент Vlasno.info запитав у військових, які зараз перебувають у зоні бойових дій чи є демобілізованими.

Валерій Дощанський, військовослужбовець військової частини 3008 акцентує: саме добровольці з початку війни стали першими проти агресора. Втім, у пана Валерія викликає деякий негатив у питанні "кишеньковості" добробатів.

— Але, враховуючи, недовіру до влади, яка злила Крим і частину території двох областей, навпаки, є позитив в існуванні теоретично незалежних від Генштабу бойових підрозділів. Адже у випадку чергового наказу про відхід, залишаються військові, котрі можуть не виконати злочинний наказ і захистити суверенітет України, — міркує Валерій Дощанський. — Зараз складається враження, що наказ на звільнення нашої землі від ворога не дають, тому що влада щось отримує від того. А статки високопосадовців за час війни зросли в рази, висновок напрошується сам: вони заробляють на війні.

Вадим Вовк підтверджує факт приналежності добровольчих батальйонів до "кишенькових армій".

— От тільки чомусь ніхто не проводить паралелей із їхньою відомчою приналежністю до Міністерства внутрішніх справ: всі "кишенькові армії" олігархів чомусь під "дахом" у Авакова.

Доброволець Кирило Сергєєв також не заперечує зв'язок із добровольчими батальйонами та політичними силами. Їх боєць умовно ділить на три групи: створені політичними силами, періодично фінансовані політичними силами, такі, які частково співпрацюють із політичними силами.

— Із того, що відомо про батальйони, створені політсилами: Азов (називають кишеньковим батальйоном Авакова), Дніпро-1 (Коломойського), ДУК – Правий Сектор, — розповідає Кирило Сергєєв. — Фінансовані політиками: Шахтарськ (фінансував Ляшко, але тимчасово, потім здувся, а батальйон розформували після Іловайська), "Донбас" (в певні періоди фінансувався із Самопомочі), Коломойський часто світився у фінансуванні 93-ї бригади ЗСУ.

У "Айдара" єдиного власника немає, переконаний боєць.

— Моє ставлення до цього однозначно погане. Хоч сам доброволець, але переконаний, що з моменту, коли людина потрапляє на війну, вона має забути всі свої цивільні переконання, політичні погляди і громадські позиції. У солдата є лише командир, побратими, Статут і ворог попереду, — переконаний Кирило. — Тож, вкрай негативно відношусь до політичного втручання у військові дії і вплив на батальйони з боку політичних гравців. З точки зору національної безпеки, це також несе вкрай серйозні ризики.

Володимир Назаренко вважає інакше. Загрози обороноздатності від існування "кишенькових" батальйонів немає: кількість таких підрозділів, на думку нашого співрозмовника, не складає і п'яти відсотків від загальної кількості Збройних Сил.

— Це ідеологічна робота, оскільки у "політичні" батальйони йдуть ідейні люди, рівень мотивації яких зашкалює. Війна завжди тримається на ідейних людях, які перемогу здобувають з гарячим серцем і полум'ям в очах, — переконаний Володимир Назаренко. — От, власне, завдяки таким батальйонам і зберігається надія на те, що ми отримаємо перемогу і вийдемо на державні кордони.


Фото: 112.ua