Демобілізовані нацгвардійці з частини 3008 зустрілися сьогодні у Вінниці, аби відзначити річницю виходу з оточення та поспілкуватися із побратимами.

Весь особовий склад частини був набраний з мобілізованих мешканців Вінницької області.

– Я був призваний під час третьої хвилі мобілізації, - говорить молодший сержант Дмитро Тану. - І хоча я маю трьох дітей і міг залишитися в запасі, проте вирішив піти захищати Батьківщину.

Бійці мали здійснювати паспортний контроль на блок-пості та охороняти його, але по факту потрапили на передову. Позиції сепаратистів були розташовані в 340 метрах від нацгвардійців.

– З серпня минулого року ми захищали 32 блок-пост, розташований в районі Бахмутки в Луганській області, - розповідає колишній боєць підрозділу Олександр Пороховничук. - Ворог регулярно нас обстрілював, а 14 листопада ми були оточені.

В результаті бійці потрапили в над скрутне становище, залишившись сам на сам із ворогом.

– Протягом двох тижнів ми сиділи майже без провізії та боєкомплекту. Техніка, що везла нам підкріплення, марно намагалася прорватися на блокпост, - повідомляє молодший сержант Тану. - Зв'язку із штабом майже не було, техніка відмовляла. Наказ був лише один — триматися. І ми трималися, зазнавши чималих втрат. Точну кількість загиблих, включаючи "айдарівців" та десантників, які служили з нами, не знає ніхто. Рахунок йде на десятки.

Врятувати життя більшості бійців вдалося завдяки спецоперації та переговорам.

В підсумку розпочалася операція із деблокування блокпосту, нас підтримала артилерія, - додає пан Дмитро. - Серед сепаратистів було багато загиблих, і вони пішли на переговори. Домовилися, що ми мирно відступимо. Ми їм не вірили, але виходу не було. Якби сепаратисти знали, в якому становищі ми були, то навряд чи б стали домовлятися. На щастя, все пройшло добре.

Сьогодні ж вже демобілізовані нацгвардійці поклали квіти до меморіалу героям АТО, фотографувалися та разом із братами по зброї згадували дні служби.

Фото: Олександр Сашньов