Поранений боєць АТО з Німеччини хоче стати громадянином України
У Вінницькому військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону проходить лікування 43-річний Юріс Вайсбеккер (позивний "Вайс"), який отримав поранення ніг 11 жовтня в зоні АТО. Він добровольцем пішов воювати в одну з бригад на Сході, коли приїхав в Україну з Німеччини, повідомляє кореспондент Vlasno.info. Вайс наголошує, що знову поїде на передову, щойно одужає.
Вперше до Юріса в палату проходимо з представником Благодійного фонду "Архангел" Костею Федосовим 11 листопада. В одномісній палаті на широкому ліжку напівлежить Юріс. На обидвох ногах до коліна — шпиці, що тримають переламані кістки. Чоловік посміхається, вітається і зразу перепрошує, що буде спілкуватися російською.
– Українську розумію, і сам трохи розмовляю, але ще недосконало, - посміхається. Підтягує ковдру ближче до грудей оголеного торса. - У червні цього року вирішив поїхати до України як волонтер. Поки їхав із Заходу на Схід, вирішив, що волонтерства мало, треба йти воювати, захищати Україну від Путіна. Саме російська пропаганда й зіграла найбільшу роль у цьому рішенні. Я на власні очі пересвідчився, які в Україні щирі люди, як вони відносяться до російської. Кругом я спілкувався російською, але жодна людина мені за це не дорікнула. Просто я вирішив, що російську тут зрозуміють швидше, ніж англійську. І після цього знову чую "путінське" про утиснення російської мови. Не витримав, записався добровольцем.
Протягом двох тижнів Юріс проходив військовий вишкіл у Прикарпатті. Потім пішов воювати у 93-ту аеромобільну бригаду.
– Я був у латвійській армії, тому з військовою справою знайомий. Сам народився в Латвії, це вже потім почав по Європі роз'їжджати, - сміється. - Десять років жив у Британії, потім півтори року — у Німеччині. Мені дивно, що люди живуть по-іншому. Я звик до свободи, до зарплат у 1200 євро мінімум. Якщо немає роботи, тобі дають допомогу з безробіття. Я люблю Європу, і більшість українців її полюбили, вони хочуть нормального життя. І я готовий відстоювати їх право. Я вже сам почуваюсь українцем.
В палату заходить медсестра забрати термометр. Юріс виймає його з-під пахви, дивиться на шкалу, вигукує: "Та все нормально!", віддає медсестрі.
– Тридцять сім і три — це взагалі дуже гарна температура у моєму випадку. Лікар казав, що з такими травмами все могло бути набагато гірше. Мені трохи допомогли добротні німецькі берці. Хлопці привезли мені їх у подарунок. Роздерті в хлам . Он там стоять, - показує на новеньку шафу позаду ліжка. - Коли граната розірвалась просто у мене під ногами, встиг подумати: "Мене зачепило". І намагався поворухнути руками і ногами. Ліва нога майже відірвана була. Дякуючи 18 бригаді, я за десять хвилин був у кареті швидкої, і мене майже зразу прооперували. Ногу пришили, як свою. Спасибі усім лікарям. Після Дніпропетровська мене направили сюди. І тут просто рай. Порівняно зі Сходом. Завдяки волонтерам і медикам йду на поправку.
Медбрата, що прийшов робити черговий укол, просить це зробити пізніше. Жартома пропонує випити ін'єкцію, та й по тому. Медбрат погоджується прийти згодом, більше нас не турбує.
– Лікарі обіцяють, що скоро буду бігати. Подам документи на отримання українського громадянства і буду битись до кінця, поки Путін не залишить Україну у спокої. Там люди не розуміють, що всі їх розказні — брехня. І політика Путіна — це азіатська політика. Влада у Росії зараз — це суміш колишніх комуністів і теперішніх бандитів. А Європа — за вільний світ. І пропаганду про Гей-Європу могли вигадати тільки дебіли. Ті, хто їздив до Європи, підтвердять мої слова. Там легко дихати і легко думати.
Юріс емоційно розмахує руками, намагаючись вербально підтвердити свої думки. Раз по разу проводить правою рукою по волоссю, і наче викидає руку поверх голови, коли починає нову оповідку.
– Приходила сюди дружина Президента Марина. Справила дуже гарне враження. Приємна людина, тепла. Гарно поспілкувались, - посміхається одними очима Юріс. - Питав у неї, чому іноземців не записують у збройні сили. Ні, не тому, що я хочу зарплати чи якихось преференцій. Мені цього не потрібно. Але я вже про шістьох іноземців чув. До речі, кілька латишів Донецький аеропорт захищали.
Через кілька днів по відвідинам вінницького шпиталю першою леді країни Верховна Рада ухвалила закон про можливість воювати в українській армії іноземцям.
– Можливо, це просто співпадіння, - посміхається Юріс.
На сьогодні Вайсу ще не зняли спиці. Каже, лікарі прогнозують ще 3-4 місяці перебування у шпиталі. Проте, бойовий дух чоловік не втратив. Слідкує за новинами із зони АТО і готовий знову воювати за Україну.
Фото Богдана Новака
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter