Дебальцевська трагедія не дає спокою вінничанам

Покладання квітів відбулося традиційно в центрі Вінниці. Сквер біля Меморіалу Слави, де минулого року встановили пам'ятний знак Небесній сотні та учасникам АТО знов наповнився бойовими побратимами та вдовами загиблих.

Чимало небайдужих вінничан прийшло просто згадати тих, хто до останнього не покидав бойові пости.

Рік тому 18 лютого українські сили АТО повністю покинули територію міста Дебальцеве в Донецькій області. Це сталося в наслідок масштабного наступу російських окупаційних військ та колаборантів з лав ДНР. Дебальцеве захопили всупереч Мінським домовленостям, за якими лінія розмежування не мала б змінюватися, а військові дії мусили повністю припинитися.

Ми запитали у присутніх, військових, яким чином можна перервати вервицю трагічних подій, що призводять до смерті українців. Адже лише в цю п'ятницю вінничани вшанували героїв Небесної Сотні.

— Ще в старовину казали, що кожне покоління мусить мати власну війну, – говорить представник Вінницького обласного військкомату. — Тут нічого не зміниш. Порівняно нещодавно скінчився Афганістан, підросли наші діти, тепер прийшов їх час захищати терени вже нашої країни. Мабуть і нашим онукам теж дістанеться власна війна.

— Звичайним українцям треба в першу чергу триматися разом, — відповідає військовий Михайло Шутов. — А що ми можемо зробити, щоб уникнути смертей, я особисто не знаю, але ми винахідливий і сильний народ.

— Це питання часу, адже поки існує джерело агресії, — повідомив по телефону доброволець з міста Донецьк на ім'я Олексій, що рік тому виходив з оточення в Дебальцевому. — Думаю, згодом основні трагічні події все-таки залишаться пам'яті українців, адже ми вміємо пам'ятати. Навіть, якщо не всі пам'ятатимуть, то ми, живі учасники подій, їм повторюватимемо, не дамо забути про ці події.

Попри трагічні наслідки битви, певна кількість військових, змогли повернутися до мирного життя. Наприклад, вінничанин створив власну громадську організацію після виходу з Дебальцевого.

Фото: Новак Богдан