СОЮЗ ВЕТЕРАНІВ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОЇ РОЗВІДКИ розпочинає серію публікацій про славетних моряків-розвідників, імена яких пов'язані з Вінниччиною.

Невдовзі наш народ відзначатиме 75 річницю визволення України від німецько-фашистських загарбників. Серед героїв-українців достойне місце займає наш земляк, уродженець села Кальнишівка Тиврівського району Вінницької області – Володимир Степанович Пилипенко. Саме з нього вінницька громадська організація «Союз ветеранів військово-морської розвідки» розпочинає розповіді про вінницьких моряків та розвідників-вінничан.

Від свого дня народження 25 листопада 1918 року і до початку війни Володимир Степанович встиг закінчити два курси Харківського інституту інженерів транспорту та Вище військово-морське училище. Справжній талант моряка простий хлопець з Кальнишівки виявив під час Другої світової війни. На той час на озброєнні бригади, в яку було призначено молодого лейтенанта В. С. Пилипенка надійшли торпедні катери Г-5.

Озброєні двома торпедами та двома кулеметами ДШК, ці дюралеві легкі «шкарлупки» з потужними авіаційними «туполєвськими» двигунами не могли протистояти нацистським , значно потужнішим за озброєнням та з легким бронюванням катерам, чи швидкохідним десантним баржам з гарматами на борту. Але і тут наш славний земляк довів, що в умілих руках Г-5 – це дуже сильна зброя. Вмілий тактик і чудовий командир, Володимир Степанович був прекрасним штурманом, рульовим, чудовим кулеметником і торпедистом одночасно. І через дуже короткий проміжок часу призначений командиром ланки торпедних катерів, а на торпедному катері Пилипенка служили найкращі фахівці – його вихованці. Блискавичний набіг в умовах поганої видимості, снайперський постріл в умовах шторму та величезних фізичних навантажень під вогнем противника робили свою справу. За короткий період катер Василя Степановича підбив три торпедних катери нацистів, потопив десантну баржу, 11 разів висаджував на зайнятий противником берег диверсійно-розвідувальні групи та десант. ДРГ ще під вогнем потрібно було зняти з берега та доставити цілими з узятими «язиками» до командування. Мужності старшого лейтенанта Пилипенка дивувались. Неодноразово його швидкий катер входив до зони ураження і викликав на себе вогонь батарей і вогневих засобів противника, які потім були знищені.

Адмірал Володимир Пилипенко

В одній з десантних операцій Василю Степановичу вдалось витягти за комір з води майбутнього командувача Військово-морського флоту СРСР С. Г. Горшкова, який опинився у воді внаслідок підриву на одному з кораблів десанту.

І ось, нарешті, Севастополь. Весь квітень – початок травня 1944 року катери старшого лейтенанта В. С. Пилипенка громили ворога на підходах до Севастополя, нищили нацистські кораблі. Багато українців відзначились при взятті Севастополя. Сталін особисто тримав на контролі це питання, як надважливе. В той пам'ятний день в умовах низької видимості та щільного туману катер Володимира Степановича першим увірвався в Севастопольську бухту. Лежачи на полубаці матрос в проміжок видимості до метра над водою побачив довгу ватерлінію ворожого корабля. Легкий поштовх, і торпеда підірвала корабель, дим якого ліг над водою, прикриваючи відхід. Катер біг на дозарядку торпед. Два «Ю-88» атакували маленький кораблик, але один з цих літаків промахнувся, а другий влучним пострілом з кулемета ДШК збив особисто Володимир Степанович. За збитий літак старший лейтенант отримав медаль «За відвагу». Вже через багато років на нараді Героїв Радянського Союзу Д. Ф. Устінов зробив зауваження Володимиру Степановичу за те, що не всі нагороди вдягнув, на що Пилипенко відповів приблизно так: «Когда лично собъёшь «Юнкерс», то поймёшь, почему здесь только медаль «За отвагу» и золотая звезда Героя». Не кожен адмірал може похизуватись такою медаллю.

Взяттям Севастополя бойовий шлях В. С. Пилипенка не скінчився. Озброєний установкою з реактивними снарядами «М-8», його катер завершив бойовий шлях на Дунаї в Австрії. Тужурку віце-адмірала серед інших прикрасили медалі «За взяття Відня», «За визволення Бєлграда», «За взяття Будапешта».

За зразкове виконання завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками при звільненні Криму і проявлені при цьому героїзм та відвагу, старшому лейтенанту В. С. Пилипенко було присвоєно звання «Героя Радянського Союзу» з врученням ордена Леніна та золотої зірки.

Після війни Володимир Степанович командував Севастопольською бригадою торпедних катерів, закінчив Військово-морську академію, був заступником начальника Тихоокеанського та начальником Калінінградського вищих військово-морських училищ, став доцентом – кандидатом технічних наук, підготував безліч офіцерів для військово-морського флоту.

Володимир Степанович був і є почесним членом екіпажу корвету «Вінниця».

До самої смерті 13 березня 2005 року віце-адмірал –українець вів велику військово-патріотичну роботу серед молоді. Багато земляків та односельчан беручи приклад з прославленого адмірала стали офіцерами та мічманами.

Сергій Супряга
25 січня 2019 року

На головній фотографії: єдиний пам'ятник торпедному катеру «Г-5», встановлений у місті Очаків Миколаївської області