У селі Терешки Барського району найгірша родючість землі Вінниччині, тому люди, які там живуть вже четверте покоління підряд займаються вирощенням яблук. У радянські часи село забезпечувало яблуками міста по всьому радянському союзі – аж до Камчатки, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Назва села походить від імені жінки Терезя, яка залишилась живою одна після набігів кочівників у чотирнадцятому столітті. Село багате ставками й лісами, до яких приїжджають на весні відпочивати люди зі всього району. Мешканці Терешків в основному заробляють на яблуках. Нагадаємо, що половина садів України росте на Вінниччині.

Олександр Бородатий 

– Корисних копалин на території села майже немає – лише глина, піски та трохи торфу. Земля родить погано. Колись на території нашого села стояв панський маєток, біля нього нічого не хотіло рости, тому всю територію при маєтку засадили яблунями, – розповідає голова Терешківської сільської ради Олександр Бородатий. – Яблука там гарно родили.

Коли розпався колгосп і 500 гектарів землі роздали людям, то селяни почали там садити яблуневі сади. Так і розпочався у селі яблуневий промисел. Люди самі вирощують, доглядають й продають яблука. Хто має можливість скуповує й вивозить продавати в інші райони. Людей можна назвати професіоналами у вирощувані яблук.

На території села працює три невеличких заводи та велика свиноферма, на яких працює половина сільського населення. Минулого року відремонтували половину сільських доріг та греблю, в якій 12 років стояло провалля. В цьому році планують відремонтувати дитячий садочок та будинок культури.

– У нас була розруха, але мене радує, що в наше село приїхали люди, які змогли потрошки його підняти. Із старого приміщення газорозподільної станції зробили величезну пекарню. Наш хліб продається по всій області. Сільські пекарі випікають великий асортимент: від простеньких булочок до весільних короваїв. Хочуть також поставити в центрі села магазин, щоб односельчани купували дешевше хліб, – говорить Бородатий.

Також працює ковбасний цех та два сиро-молочних заводи. Всі люди можуть купувати найсвіжіші продукти зроблені власними руками.
Є в селі церква, яку повністю відбудували, після того, як її знесли.

– У 1870 році в нашому селі побудували дуже гарну церкву Покрови Божої матері, до сьогодні збереглись старі малюнки й фотографії. На жаль, комуністична влада її розвалила, але в 1980 році ми її повністю відбудували. Перейменована центральна вулиця села стала називатись «Покровською». Кожної неділі з дружиною та дітьми молимося в церкві та ставимо свічки за добробут села. Також біля церкви стоять столітні липи, по яких у часи війни військові орієнтувались, – говорить Олександр.

Правда, існує в селі і небезпека, яка схована під землею. Під час Другої світової війни біля Бару стояв ешелон із військовими снарядами, які німці не встигли вивезти, дуже багато з них залишилось у землі, які невдало «вистрілюють» по-сьогоднішній день.

Фото Мирослави Слободянюк