Без городу чи хоча дачної або присадибної ділянки нині ніяк. Надто у місті. Адже, якщо нині щось і здатне забезпечити нам відносну впевненість у завтрашньому дні, то аж ніяк не уряд, а наша дорога й плекана земелька, яка чесно віддячить за працю гарним урожаєм, що не дасть покласти зуби на полицю за жодних криз та інфляцій. А тому не дивно, що хочеться висадити на своєму клаптику і картопельку, і цибульку, і помідорчики, і бурячки, і баклажани й кабачки. І ще щоб на огірочки й моркву місце залишилось. Ой, ще полуниці забули... Куди ж їх втулити? Утім, як виявляється, брак землі не проблема для наших метикуватих і кмітливих садівників-городників. Ось , до прикладу вінничанин Ігор Федоришин навчився успішно вирощувати полуниці у металевих відрах, складених колоною, Таким чином він економить площу, адже має поряд з будинком усього декілька соток, на яких йому вдалось розмістити понад 80 сортів винограду. Саме їх розведенням і заробляє собі на життя. Але залишитись без улюбленої ягоди полуниці теж не хотілось, тому й придумав вирощувати її в колонах.

Господар розповідає, що читав про вирощування полуниці у підвісних горщиках чи ринвах для квітів. А ось колони, складені зі старих металевих відер – його придумка. Аби сонце занадто не напікало метал, господар пофарбував їх білою олійною фарбою. Далі у кожному вирізав у днищах дірку для дренажу , а по периметру відер -- 8 отворів у шаховому порядку. Наварив на них із жесті широкі носики, куди, наче у гніздечка висадив корчики полуниці. Відра наповнив поживною сумішшю із землі, торфу,піску та органіки, а далі склав колонни.

– Коли ягода полуниці торкається вологої землі, вона починає гнити. Щоб цього не сталось , я зробив ще й «постамент» зі зужитих відер з- під авто оливи. Аби земля у нижніх відрах не просідала під вагою верхніх, я поклав два коротких металевих прути з арматури, на які й ставлю відра, – розповідає господар. – Коли корчики полуниці розростаються й починають плодоносити, у квартирах.

Зі своїх висотних грядок, які займають мізерну площу господар знімає у сезон по 30-40 кілограм запашних ягід. Каже, що міг би вдвоє більше, адже має самозапильні сорти, які постійно родять з ранньої весни й до самих заморозків. Проте, якщо не давати рослині можливості перепочивати, вона швидко виснажується. Отож господар, зібравши надранній урожай полуниць обриває квіткові пуп'янки, аби рослина набралась сили перед наступним плодоношенням. І так кілька разів за сезон. Ясна річ, що й підживлювати такі полуниці треба протягом усього періоду плодоношення. На перший погляд може здатись, що доглядати таку незвичну грядку куди складніше,Ю аніж звичайну.

– Аж ніяк, – заперечує господар, – весь секрет у грунті, який має у своєму складі торф і попіл, що допомагають тримати вологу 3-4 дні. Отож, доглядати полуницю у таких колонах простіше, аніж на звичайній грядці: звільняєшся від постійної необхідності розпушувати грунт, воювати із бурянами. Та й збирати урожай значно приємніше.

До речі, крім колон, господар вирощує полуниці у дерев'яних ринвах, складених пірамідкою задля економії площі. Каже, метод виправдовує себе. За літо полуниця так буйно розростається, що з-під листя, ягід та квітів дерев'яних ринв не видно. Отож, гості приймають полуничну піраміду за природне диво. Оригінальний метод вирощування полуниць зацікавив багатьох знайомих пана Ігоря.

– Це все дуже цікаво й вигідно, кажуть мені знайомі, якби не стільки клопотів щовесни. Які ж саме клопоти вас стримують, цікавлюсь. Ну, як же, відповідають, адже за зиму полуниця у відрах та ящиках на відкритому повітрі вимерзає, отож треба всі ці конструкції або зносити на зиму в теплий погріб, або навесні насаджувати нові рослини. Але ж ця проблема вирішується значно простіше, - усміхається господар. – На зиму я розкладаю всі відра і ящики на землі, або вони набирались від неї тепла, а зверху накриваю їх теплоізоляційним матеріалом, наприклад, плівкою, яку підставляють під батареї опалення. Якщо зима сніжна й морозна – зверху прикидаю снігом.

Нині з настанням першого тепла господар відкрив своїх плеканців, щоб перевірити , як вони перезимували. Каже, що задоволений, корчики вийшли із зимівлі сильними і здоровими. Отож, знову обіцяють гарний урожай. А я тим часом міркую, чи не впровадити цінний досвід на своїй дачі, аби й на бараболю вистачило й без солодкої ягоди не залишитись.