Світчграс, міскантус, енергетична верба – саме ці культури можуть допомогти нам позбавитись залежності від російського газу. Поки що вони, крім енергетичної верби, яка дедалі впевненіше освоює вчорашні неугіддя, екзотичні гості на наших просторах. Вивичити і пристосувати їх до нових умов – цим вже кілька років займаються працівники Ялтушківської селекційно-дослідної станції, що належить Інституту біоенергетичних культур та цукрових буряків.

Якрозповідає Григорій Гончарук, заступник директора з наукової роботи насіння світчграсу й міскантусу їм подарували колеги з Нідерландів у 2009-році, приблизно по півкілограма кожного виду – якраз засіяти невеликі дослідні ділянки. І ось за п'ять років наполегливої роботи станція планує вийти на промислові об'єми й поставити перші партії насіння насінницьким господарствам вже восени. У Ялтушкові впевнені, що воно матиме попит, навіть попри відсутність широкої реклами – саме життя до цього спонукає. Адже міскантус та світчграс – високопродуктивні біоенергетичні культури, здатні перетворити неугіддя на прибуткові плантації.

– Ми вирощуємо дев'ять видів світчграсу, – розповідає пан Григорій. – Це багаторічна злакова рослина, родом з американських прерій. Тобто вона абсолютно невибаглива до грунтів й здатна витримувати тривалу посуху. На наших ділянках насадження досягали близько двох з половиною метрів висоти. Урожайність – до 20-ти тон з гектару. Причому вона сама дозріває й висихає без будь-яких додаткових агротехнічних затрат. Для наших шкідників вона також інтересу не представляє, тому вони її не зачіпають. Це ми вже перевірили. А ось міскантус – гість з Китаю. Його продуктивність значно вища– в наших умовах лісостепу він здатен давати понад 30 тонн сухої біомаси з гектара. Що важливо, обидві культури в період повного дозрівання вже не мають у своєму складі речовин, які призводять до зашлаковування котлів під час спалювання.

Цікавлюсь, які досліди з цими культурами проводять на станції. Виявляється тут досліджують їхню агротехніку, пристосованість до наших кліматичних умов, систему захисту від бур'янів. А ось опалювати вирощеним урожаєм службові приміщення чи житло працівників станції тут не доводилось. Кажуть, весь вирощений урожай біомаси йде на біодобриво, аби підтримувати родючість грунтів. Водночас місцеві науковці сподіваються. Що вже найближчим часом у Бару з'явиться цех по виробництву палетів з енерго злаків