Вже другий день на ставці «Вервольф» у Стрижавці, що в передмісті Вінниці, розгулюють армійці часів Другої Світової війни. Кореспондентка Vlasno.info відвідала фестиваль історичної реконструкції «Жива історія. WehrWolf» та познайомилася з бійцями трьох армій.

На території музейного комплексу «Вервольф» було не дуже людно, адже більшість публіки тут збирають реконструкції боїв, які заплановані на другий день фестивалю. Однак люди з цікавістю підходять до таборів військових, фотографуються зі зброєю, зазирають у намети.



Червона армія та Войско польске

У нас щойно були заняття по тактиці в лісі, то наразі більшість вояків чистять та перезаряджають зброю, - говорить Олег, комендант табору об'єднаних військ Червоної армії та Войська польського. – Дисципліна згідно з розкладом, все прописано в статуті.



Табір союзників складається з кількох великих наметів, поряд дві дівчини й хлопець кришать картоплю для борщу. Готують його на багатті. Дехто спить у наметі, адже як і обіцяли організатори, реконструктори мають у таборах «жити своїм життям».

На формі солдата Войська польського помічаю синьо-жовті трикутники.



– Це форма «Армії людовей» (Народна армія, - прим. авт.), яка починала своє формування з добровольців на території Росії, - говорить рядовий Дмитро. – На мені бріджи радянські 1944-го року, обмотки, англійські черевики, мундир – копія польського. П'ястовський орел на емблемі та кокарді дещо перероблений, адже спочатку гербом династії П'ястів був коронований орел, що сидів на щиті. Але зіграла свою роль ідеологія, і корону і щит прибрали. Вигляд у цього орла став дещо «втомленим», поляки таких орлів називали «общипаними курками». Синьо-жовті нашивки на комірцях означають приналежність до піхоти («батальйони хлопські»), і досі на парадах польська піхота йде з синьо-жовтими шарфами.



Дмитро демонструє ручний кулемет Дєгтярьова, вагою 11,5 кілограм, зразка 1927 року.

– Поляки називали його «патефон», адже верхній магазинний диск схожий на патефон. Є навіть легенда, що під час війни польські патефонні заводи перейшли на виготовлення частин до кулеметів.

Українська Повстанська Армія

Прямуємо далі по Вервольфу і натикаємось на криївку – невеликий табір із синьо-жовтим прапором нагорі організував загін Української Повстанської Армії.



– УПА на Поділлі діяла переважно невеликими партизанськими загонами, по 10-30 чоловік. Адже більшій кількості потрібно багато їжі, побутових речей, місця, і це вже демаскуючий фактор, - говорить Юрій Прокопишин. – Всього подільських повстанців налічувалось близько півтори тисячі. Якщо додати тих, хто працював у полі пропаганди, друкував листівки, допомагав, то буде близько п'яти тисяч. Вони діяли ефективно і злагоджено проти «Вермахту» та румунської армії. УПА кілька разів звільняла Літинську колонію, там де німці тримали полонених.



Одяг УПА не мав єдиної відшитої уніфікованої форми, більшість здобували в боях, тому часто їх можна побачити у німецьких кітелях, радянських штанях, румунських чоботях. Головне, аби свої ж могли розрізнити здалеку, що ти не ворог. Суто упівськими були головні убори. «Мазепинки» й «петлюрівки» відшивали спеціально за зразками фуражок УНР, і носили з тризубом посередині.





У таборі УПА не почуєш російської мови, вояки облаштували побут як годиться: сховали намет в укриття з гілок, начистили гвинтівки, спорудили столик та встановили для зовнішнього спостереження стерео-трубу. Модель радянського зразка привезли з фронту: волонтери придбали її для «Правого сектору» в Пісках, де вона відслужила і ось тепер її віддали назад.



«Вермахт»

Покинувши повстанський табір довго шукаємо німців, аж виявляється, що полки «СС», дивізії «Вермахту» та 172-й піхотний полк базуються біля легендарного басейну. Улюблене місце Адольфа Гітлера на «Вервольфі», де колись були будівлі ставки, нині зайняли намети реконструкторів. Тут навіть спорудили «могили» для двох німецьких солдат, з хрестами та прапором Третього Рейху.



– Доводиться трохи вчити німецьку мову, адже було б дивно, якби в бою я кричав щось на кшталт «вперед!», зображуючи німця, - говорить Вернер, солдат 3-ї танкової дивізії СС, представник одеського клубу «Захисник». – До реконструкцій готуємося серйозно, входимо в образ, дехто навіть цигарок магазинних не курить, а скручує самокрутки і складає в портсигар. Раніше на всеукраїнських фестивалях знімали бали за те, що в таборі бачили будь-який пластик, чи пакети, чи щось, чого ще не було в часи війни. Хоча з мобільними телефонами все ж не розлучаємось, куди ж без них.

На польовій кухні, наданій фестивалю штабом Військово-повітряних сил, весь день готують їжу для солдат усіх армій. Час від часу туди хтось приходить.





– Ось казанок справжній, з маркуванням, - показує мені свою посудину один з «німців».

Тут же, біля кухні розкладено експозицію виїзного музею. Експонати по всьому світу збирав, купував та вимінював вінницький реконструктор Владислав Лебідь.








– Ми тут виключно з метою продемонструвати вигляд та побут різних армій. Якби ми збирались трактувати якісь політичні речі, то б уже давно перестрілялись, - говорить Влад.

Чоловік демонструє одяг, примуси, телефон, солдатську книжку, муляжі гранат, радіо. Каже – усе справжнє, німецьке, тих часів.

– Ящик для медикаментів мені подарував один одеський мореходець. Він плавав на корветі «Берлін», який пізніше назвали «Адмірал Нахімов», - розповідає реконструктор.



Подивитися на реконструкторів, пофотографуватися з ними, поспілкуватися та побачити на власні очі їх бої можна ще й сьогодні – до 16 години там триватимуть реконструції бойових дій.








Фото: Ірини Басенко