Вибухова хвиля поезії накрила Вінницю

Другий день фестивалю «Artgnosis 2015» пройшов надзвичайно динамічно, глядачам не було коли сумувати – щохвилини на сцені був хтось із поетів, а в залі арт-пабу «Beef Eater» постійно хтось із кимось знайомився, хтось купував книжки, хтось зустрічав старих друзів – традиційна атмосфера, характерна для таких заходів.

Розпочалося все доволі невимушено – із читань молодих поетів. Гарячі вірші від Сашка Ткачинського, Оксани Боровець, та інших переможців конкурсу «Молода поезія» лунали зі сцени цілу годину.

Випивши один на всіх «прощальний» кухоль пива, молоді поети полишили сцену, а на шанувальників уже в іншій залі чекав шалений Павло Коробчук. Його веселі історії «про вічне», а якщо точніше, то про так званих гопників надзвичайно сподобались публіці.

– Гопники – відносно молода субкультура, жоден з них не дожив до п'ятдесяти років, а в моїй книзі їм навіть є по сімдесят. Вони закохуються, потрапляють у різні історії, навіть під час Майдану «засвітилися».

Книгу про трьох братів-Іванів Павло Коробчук цитував кільканадцять хвилин, супроводжуючи читання поясненнями, жартами, та весело погрожуючи присутнім, що звідси вони вийдуть також гопниками.

Презентація завершилась і всі новоявлені «гопники» посунули назад до пабу, адже там уже починалась година «Чоловічого клубу»: ліричні, романтичні, екзистенційні вірші подекуди під музичний супровід від Богдана Боденчука, Лесика Панасюка, Михайла Жаржайла та Зази Папунаїшвілі.

Модератором клубу був жвавий Дмитро Лазуткін, який за кілька хвилин вже сам презентував свою збірку «Колядки і вальси». Між влучними жартами та легкими розмовами лунали вірші, глядачі замовляли прочитати свої улюблені твори, але теми сучасних українських трагедій все ж не вдалося оминути.

«У цієї війни є корінь – вій», – завжди веселий Дмитро зачитав декілька поезій про війну, які писав буквально «з натури» – не так давно він разом з іншими поетами відвідував солдат та простих мешканців на Сході України. Недаремно у творчому доробку Лазуткіна з'явився чи не найбільш тужливий вірш «Реквієм», присвячений загиблим героям, який давно уже живе своїм життям, в інтернеті і поза ним, його читають на віче і траурних мітингах, вчать напам'ять і співають.

Коли глядачі повернулися з конференц-зали від Лазуткіна, у арт-пабі вже ніде було яблуку впасти, люди зайняли навіть сходи, а все тому, що на сцену вийшов Юрко Іздрик. Весь день цей таємничий постмодерніст сновигав туди-сюди коридорами, палив разом з гостями фестивалю, але зачіпати його наважувалися лише одиниці. Зате коли він проходив по залу, пабом розносився захоплений шепіт шанувальниць: «Іздрик-Іздрик...».

І ось нарешті о 18:00 він вийшов до публіки. Читав вірші із збірки «Після прози», вмикав записи своїх віршів, покладених на музику, сам же їм і підспівував.

Публіка шаленіла від заколисуючого трансу, у який її вводив голос Іздрика, книги поета розкупили вмить, хоча й коштували вони найдорожче з усіх – 125 гривень.

«А тепер залишимо сили для сексу, бо концерт – то таки секс», – підвів риску пан Іздрик, після того як мужньо відчитав годину під звуки час від часу завиваючої сирени сигналізації. То він так запрошував на вечірній концерт о 22-00, де він разом з гуртом DRUMТИАТР продовжив рвати публіку новим звучанням своїх віршів.

А перед тим було ще дві години перепочинку для Іздрика і дві години виснаженого кайфу для публіки, адже після подолання безкінечної черги за автографом пана Ю, вони слухали і дивилися на Андрія Любку, Вано Крюгера, Зази Папунаїшвілі, Ірини Шувалової, Павла Коробчука та інших митців.

5 квітня відгудів останній день фестивалю «Artgnosis 2015», відбулися гарячі книжкові прем'єри від Вікторії Дикобраз, Ігоря Астапенка, Михайла Жаржайла, Богдана Боденчука, Юрія Мертвощука та Олега Коцарєва.

Також шквалом ніжності та пристрасті накрили публіку жіночі поетичні читання «Кров з молоком», розмови про поезію з Іриною Шуваловою та Катериною Калитко, а увечері свої вистави ставили аж два театри: «Гвоздь» і «Намір».

Фото Ірини Басенко