Урочисто, різнобарвно, з пошаною до минувшини та силою духу на майбутнє — так пройшов І Міжнародний фестиваль імені Тимка Падури "Гей, соколи!" у селі Махнівка Козятинського району, повідомляє Vlasno.info.

Назва фестивалю походить від назви найвідомішої пісні Тимка Падури, яка є дуже відомою в Польщі, її знає практично кожен — "Гей, соколи!".

А 21 вересня Махнівка на один день стала центром україно-польських взаємин. Опівдні на місцевому цвинтарі вшанували Томаша Падуру. Делегації зі Старого Мяста, а також представники Генерального консульства Польщі у Вінниці на чолі з Віце-консулом Генерального консульства Республіки Польща Себастьяном Делюрою.

– Хтось може запитати: що може романтичний поет української школи польської літератури нам сьогодні передати? Він — поет, який у своїй творчості поєднував польську мову і українську: українські вірші він записував польськими літерами. Це була спроба поєднати ідеї, поєднати культури. Після нього з'явилося ціле покоління польських романтиків яке захоплювалося українською культурою. Поєднання між культурами можливе, і воно зміцнюється шляхом діалогу і досвіду, — говорить консул.

Місце поховання

Ще кілька років тому така подія була б неможливою, адже місце поховання Томаша Падури було невідомим. І лише у 2016 році дослідник життя і творчості митця Микола Купчик знайшов у чагарниках надгробну плиту поета. Виявилося, що вона зовсім поруч з центральною алеєю і всього в кількох метрах від входу на цвинтар.

– Всі шукали пам'ятник, а треба було шукати плиту, вона була просто у нас під ногами, — говорить Микола Мусійович.

Тепер це місце облаштували, тут можна проводити заходи вшанування поета. В рамках проекту відкриття Культурно-мистецького центру та проведення фестивалю, тут поставили інформаційний щит.

– Мені б дуже хотілося, щоб громада Махнівки включилася в роботу по вшануванню Тимка Падури, а ми, як активісти і як журналісти будемо її підтримувати, — наголосила організаторка фестивалю та ініціаторка створення Культурно-мистецького центру, керівниця Медіа Центру "Власно" Ольга Маліновська.

Зважаючи на те, що відбувалося вшанування саме співця, цвинтар цього дня також зазвучав: сестри Марія Віксніна з сестрою зіграли пісню "Гей, соколи!" на торбані та флейті. Поклавши квіти, люди, серед яких були місцеві жителі, митці, дослідники, представники місцевої влади, польські гості та журналісти, попрямували до будівлі музичної школи.

Центр

Саме там у рамках проекту, профінансованого Українським культурним фондом, було відкрито культурно-мистецький центр Тимка Падури. Невелика кімната з хмаринками на стелі, новим ремонтом та великим інформаційним стендом готова приймати туристів, шкільні екскурсії та інших відвідувачів. Тут вже є про що розповісти: окрім стенду є інформаційні буклети, а також новенька, щойно з друкарні книга Миколи Купчика "Стежками Тимка Падури".

Книга

Саме на презентацію цієї роботи і прийшли гості фестивалю. Книгу також видали в рамках цього ж проекту за сприяння УКФ, тож дарували її відвідувачам безкоштовно.

– Я не планував писати книгу спеціально, але за час дослідницької роботи у мене назбиралося стільки матеріалу, а потім Медіа Центр "Власно» запропонував цей проект і було вирішено видати книгу. Довелося страшенно скорочувати текст, адже книга на 108 сторінок має вмістити ще й польський переклад, тому по-суті я скоротив текст до 50 сторінок, — говорить автор книги про Тимка Падуру, краєзнавець-дослідник Микола Купчик.

Однак, усі важливі факти з життя Тимка Падури у виданні збережено. Так, з книги ми дізнаємося, яким він був за характером і зовнішністю, як поводився в юності, що любив, де жив і якими людьми себе оточував, багато міфів ходять навколо цієї постаті, і Микола Мусійович кожен з них може підтвердити або спростувати.

– Падура любив грати в лотерею. Він був такою людиною, що ризикував. І все вірив, що він щось виграє. І один раз він справді виграв за одними даними 15 тисяч, за іншими — 18 тисяч. На той час це були дуже великі гроші. Їх він використав для поїздки в Європу. Він був не тільки в Празі, він був на Панславістичному з'їзді (тоді була ідея об'єднання всіх слов'ян). І відомий чеський політичний діяч, поет, письменник Шафарик головував на цьому з'ізді, а в складі делегації був якраз і Тимко Падура. Він хотів відстояти інтереси поляків та українців (а Польща тоді вже була в складі Російської імперії) і пропагував ідеї відродити незалежні держави Україну та Польщу, — розповідає дослідник.

Першим автограф автора отримав польський віце-консул, а за ним і всі писутні змогли отримати та підписати книгу, і вже потім гордо демонстрували її всім на фестивалі, який тим часом уже добряче набирав обертів на стадіоні Махнівки.

Стадіон

Народні колективи з Козятина, Махнівки, Бердичева, Житомира, Вінниці, та різних районів області. Співи, гуморески, танці, польські народні номери, дитячі ансамблі, чоловічі та жіночі колективи — усе це наповнювало фестиваль життям до самого вечора. Перед сценою були розкладені тюки соломи, на яких глядачі могли зручно сидіти. А по коли фестивальний майданчик гудів, як вулик: тут і дитячі атракціони, і вироби майстрів народної творчості і смачна їжа, а ще — багато яскравих фотозон.

Ось два велетенських тюки сіна перетворилися на наречених-свинок, а ось біля них уже фотографуються і справжні молодята.

Поряд на сіні поміж калинових гілок розляглися золоті гарбузи. Золотими їх зробила декораторка Ірина Комісаренко, яка і створювала всі ці дива. А ще вона зробила лавку у віночку і гойдалки в яскравих стрічках.

Козаки

Однак, найбільше людей юрмиться біля козацького намету. Це розклали і демонструють зброю та козацьке начиння 17-го століття гості з Луцька — Козацьке стілецьке братство. Костюми луцьких козаків значно відрізняються від класичних на вигляд уборів, які ми знаємо з картин.

Отаман братства Володимир Перчук пояснює, що у козаків ніколи не було уніформи і одяг у кожного міг виглядати по-різному, тому, наприклад, чорні каптани та багато шкіри в строї — це особливості смаку козаків та їх особисте бажання. Отаман розповідає, що Україна та Польща дружать не лише у піснях, а і підтримують стосунки цілими організаціями.

– Ми відвідуємо фестивалі на теренах Європи, співпрацюємо з Братством курковим з Тухоля (Польща), дякуючи полякам, Україна вступила у Міжнародну асоціацію історичних стрілецьких товариств. І ми раз на три роки обов'язково їздимо на зустрічі, де проводяться змагання зі стрільби, — розповідає пан Володимир.

Поляки

Поряд з козаками вишикувалась черга до фотографування з незвично вдягнутими чоловіками: у схожих на ковбойські капелюхах та формі з нагрудними знаками. На шевронах на кітелі намальований півень. Це і є стрій того Куркового стрілецького братства з Тухолі, про яке говорив луцький отаман.

Його представник Маріан Андрашак розповідає:

– Ми популяризуємо традиції братств куркових Республіки Польща. Ми сюди часто приїжджаємо, маємо тут представників у козацтві. Вони нас запрошують на свої свята, ми їх — на свої. Показуємо цим, що Польща і Україна — недалеко одна від одної.

Маріан показує мені два нагрудних знаки у вигляді мальтійського хреста з тризубом.

– Це наші нагороди за те, що популяризуємо українську культуру, ми їздимо у різні країни Європи, і скрізь розповідаємо про Україну і нашу дружбу, — говорить польський гість.

Молодий Падура

Неподалік поважно походжають двоє панів у дивному одязі. Один вбраний у східний костюм, інший — у дворянське вбрання. Це — Тимко Падура і його друг Емір Золота Борода, які небагатослівні, проте, дуже колоритні, і залюбки фотографуються з усіма відвідувачами.

Актор, який зіграв Тимка Падуру у фільмі, що його незабаром буде презентовано також в рамках фестивалю, не зізнається, як його звати і не розповідає про себе. Сьогодні він — молодий Тимко з веселими очима, саме в тому віці, в якому поет написав свої найвідоміші та найщиріші вірші та пісні. Така концепція — адже люди мають бачити, що 150-200 років тому жили люди, дуже схожі на нас теперішніх, і це — не сторінки підручника, а справжні особистості зі справжніми долями.

Згодом ці персонажі стали ведучими сцени, а також їх компанію очолила Францішка — дружина Падури у вишуканому вбранні, насправді ж — ведуча Любов Завальнюк, яка дуже вдало вжилася в образ панянки XVIIІ століття.

Вишитий портрет

А зовсім поряд — знову ігри з часом. Гурт людей вишиває портрет Тимка Падури, на якому йому вже 70 років. Це єдине фото, яке дійшло до наших днів, і знайшов його знову ж таки, Микола Купчик.

– Мені вдалося знайти лист Мар'яна Васютинського до Владислава Горського з Котюжан, у якому він вислав цю фотогафію. На звороті був автограф Тимка Падури, а на фотографії — клеймо фотосалону Бердичева, фотограф — Тобіас Рехерт з Лейпцига. Фото зроблене у 1781 році — за кілька місяців до смерті митця, — розповів Микола Купчик.

Вишивання портету — ідея організаторки фестивалю Ольги Маліновської. Зображення нанесли на пластикову канву і вже по ньому зшиють нитками. керує процесом майстриня Віра Сверчкова. Вона допомагає відвідувачам протягувати голку зі зворотного боку полотна, підбирає нитки.

– Буду вдома дошивати — зима довга, — жартує пані Віра. — Запропонуємо учням у школі пошити, а потім розмістимо в новому Культурно-туристичному центрі і всі відвідувачі зможуть поставити на ньому свої хрестики.

Жінка розповідає, що ініціатива вишити такий портрет їй сподобалася, і людям теж.

– От щойно черга стояла до вишивання, — хвалиться вишивальниця.

Вишивають не лише жінки та дівчата, чоловіків ця справа тако цікавить. Наприклад, долучився до вишивання портрету і місцевий мешканець Ігор Іванець:

– Я долучився до вишивання, оскільки це наш земляк, а портрет буде пешим експонатом, який буде розміщено у нашій музейній кімнаті, присвяченій Томашу Падурі. І я, як громадянин, як патріот свого села, захотів увійти в історію створення цього портрету.

Картини

Неподалік помічаємо ще декілька варіацій портерту Тимка Падури, але вже на художніх полонтнах. Тут просто неба розкинувся вернісаж-пленер на тему Падури і Махнівки. Кілька днів вінницькі художники під керівництвом Олександра Нікітюка працювали тут, описуючи село та життя Падури в ньому на полотнах, а сьогодні ці картини можна побачити та навіть придбати.

І просто тут художники працюють над новими творами. Ось вже підсихає вималювана кобза, а поряд художниця пише калину просто з декорації фотозони.

Відомий вінницький художник Федір Панчук у притаманній йому манері пише портрет, щоправда не Падури, а молодої гарної жінки. Оксана Висоцька — теж художниця, та сьогодні вона — натурщиця для портрету Федора Панчука.

– Вперше позую взагалі, — ділиться пані Оксана, — треба майже не ворушитися. Я теж малюю портрети, але в трохи іншому стилі, — говорить художниця.

Федір Панчук, виводячи мастихіном кулон на шиї в героїні своєї картини, додає, що малювати під час фестивалю вирішив у якості експерименту — аби перейнятися творчою атмосферою та гарною погодою.

Вечірня сцена

Погода, між тим, ближче до вечора, зіпсувалася: запоросив дощ і публіка потягнулася ближче до сцени, а ярмарок потроху почав згортатися з приходом сутінків. Утім, на сцені якраз почалися видовища: перед вечірньою програмою учасники фестивалю разом з артистами разом виконали пісню "Гей, соколи!". У руках вони тримали стрічки в кольорах українського та польського прапорів. Загалом участь у виконанні пісні взяло близько 400 чоловік.

Після цього розпочалися виступи вечірньої сцени. Оскільки Тимко Падура писав пісні для торбану, волинки, ліри, то саме на цих інструментах виконували пісні артисти, а коли звечоріло, розпочався запальний рок-концерт.

– Фестиваль чітко показав, що всі протиріччя, які намагаються внести поміж нашими народами, є штучними. І падають вони як картковий будиночок, коли ми починаємо говорити про спільну культурну спадщину. Здавалось, що може зробити в розрізі міжнародних відносин одна пісня чи одна людина? Тим більш, що ця людина не була дипломатом. Проте Падура більш як 150 років тому заклав один з коштовних наріжних каменів, який фактично зараз виступає спільним знаменником українсько-польських відносин в сфері культури. Це круто! — говорить музикант, фронтмен гурту "Широкий Лан" Святослав Бойко.

– Таких заходів потрібно більше, необхідно шукати об'єднуючі фактори та орієнтуватись на них. Сам фестиваль, незважаючи на те, що відбувався вперше, пройшов на високому рівні! Хочу відзначити злагоджену роботу оргкомітету, технічного персоналу фестивалю, щирість і відкритість місцевої громади — всі працювали на результат! Я переконаний, що фестиваль матиме продовження! — зазначив співак.

Крім "Широкого Лану", на вечірній рок-сцені виступили "Гуляйгород GG", "Медовий Полин", "Чумацький шлях".

Фестиваль триває

Те, що цього дня в Махнівці було закладено новий камінь українсько-польської дружби, вважає і співорганізатор заходу, отаман Вінницького козацького полку імені Івана Богуна Володимир Воловодюк:

– Багато років тому на честь примирення українців та поляків ми встановили в центральній частині міста Вінниці камінь у вигляді сокола. І ось тепер, зрозуміло, звідки цей символ, і як він перегукується з темою відносин наших народів — це спільний символ нашої об'єднаної сили, — наголосив Володимир Воловодюк.

За словами організаторки фестивалю Ольги Маліновської, фестиваль не завершився і досі, завершилась лише його основна частина.

– Відбулося вшанування, концерт, презентація книги, відкриття Культурно-туристичного центру. Утім, завдяки Українському культурноиму фонду, роздавали безкоштовно, уже вичерпалися, у нас ще є знятий 30-хвилинний фільм про Тимка Падуру, тож ми плануємо найближчим часом ще один захід — презентацію фільму та обговорння результатів фестивалю. Ми маємо познайомити вас з історією Тимка Падури у відео, розкажемо про головного актора та про біографічні дані, які лягли в основу сюжету, — анонсує Ольга Маліновська.

Читайте також: «Аналогічної зброї ні на Вінниччині, ні на Волині не бачив» – отаман козацького стрілецького братства.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Фото: Ірини Басенко, Марії Маліновської, Андрія Оленіна