На 9 травня у Вінниці люди вшанували пам'ять загиблих у Другій світовій війні, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Річниця колишнього Дня перемоги, а за новим законодавством Дня примирення, відзначилася у Вінниці урочистим покладанням квітів. За новою традицією, об'єктами вшанування став не тільки Меморіал Слави з його вічним вогнем. Люди кладуть квітки до пам'ятних знаків Небесній Сотні та загиблим АТОвцям. Але серед вінничан існують також думки, що цей день не варто перетворювати на ще одну скорботну річницю.

Проте, основна частина присутніх сьогодні не обходила увагою передусім Вічний вогонь.


Деякі члени ветеранських організацій прийшли на урочистості із георгіївською стрічкою.


Однак переважна більшість вінничан дотримуються вже традиційного атрибуту українських пам'ятних заходів — червоного маку.

Червоно-чорних квіток на одязі людей виявилося дійсно немало. Однак цього не можна сказати про кількість присутніх ветеранів Другої світової війни.

Олексій Ткаченко народився у Немирові. Пішов на війну у 17 років 26 березня 1944 року.


— Я взагалі молодий, адже маю лише 90 років, — посміхається ветеран. — Нас таких залишилося мало. Тих, хто всю юність перекреслив війною.

Саме ветеранів, які брали участь у Другій світовій війні на Вінниччині залишилося небагато. Проте, все-таки, не зважаючи на серйозний вік, чимало їх прийшли покласти квіти на могили загиблих побратимів.

Інший ветеран Петро Оверченко цілий ранок був на ногах, покладав квіти до Меморіалу.


— Бачив чимало молодих військових, то, думаю, покажу їм приклад витривалості, — говорить чоловік. — Тепер сиджу, відпочиваю, бо болять ноги.

Петро Семенович народився у Вінниці у 1926 році. У 17 років його мобілізували до лав Червоної армії. Новину про капітуляцію Німеччини зустрів в околицях Кеніґсберґу, де отримав поранення в ногу. Але це не завадило здобути після війни технічну спеціальність.

— Форми в 1944 мені не дісталося, — розповідає ветеран. — Отримав добру сорочку та кирзові чоботи. Так, як і в нас нещодавно: молоді і непідготовлені до війни були хлопці, тому й багато полягло. Адже захищали ми всі нашу Батьківщину — рідну Україну, за яку воювали і гинули наші предки. Бо кожен ворог намагався відхопити шматок землі.

Нічого дивного в новому символі пам'яті — червоному маці, пан Оверченко не бачить. Навпаки, вказує на штучну квітку, яка органічно знаходиться біля серця над його медалями.

Нагадаємо, що для Вінниці символом перемоги став дуб, посаджений у 1945 році в центрі міста.

Фото Богдана Новака