Цими днями у Калинівці та Хомутинцях триває щорічне свято гумору та сатири імені Степана Руданського. Лікар, поет та гуморист народився на Вінниччині, але похований у Ялті. У цьому ж місті була кімната-музей Степана Руданського. Чи не зашкодила тимчасова окупація Криму вшануванню пам'яті відомого українця та існуванню музею — цікавилася кореспондент Vlasno.info.

83-річний правнучатий племінник Степана Руданського Олексій Боржковський мешкає наразі у Житомирі, працює у Центрі профілактичної медицини, є лікарем вищої категорії (пішов слідами відомого предка). Профіль — ЛОР. Розповідає, що до окупації Російською Федерацією Кримського півострова завжди їздив у Ялту на вшанування родича.

У день народження Руданського, шостого січня та у день смерті, третього травня, на могилу до митця завжди приходила ялтинська еліта, школярі. Покладали квіти.

– Серед них — Валентина Овсійчук, вчителька української мови та літератури у дев'ятій школі міста Ялта. У травні щороку відбувався захід "Ялтинська весна Степана Руданського", вона його організовувала, – пригадує Олексій Васильович. – До окупації на могилу приїздили навіть бандуристи із Кримського інституту культури, який, на жаль, після окупації припинив своє існування. Приїздили також і поети-сатирики з усього Криму, але протягом останніх двох років не їдуть. Та й свято це не відбувається із 2015 року. Просто десяток-другий людей приходять на могилу, покладають квіти. Із Сімферополя завжди приїздить Анатолій Єфимов, письменник. Він народився у Хомутинцях, на Батьківщині Руданського, але згодом переїхав у Крим, однак не забуває про вшанування відомого земляка.

Музейну кімнату заснували у школі імені Степана Руданського, там викладали українською мовою, а навчальний заклад свого часу став першим у місті, де навчали українською. Ініціатором створення музею була вчителька української мови Світлана Миколаївна. Згодом вона стала директором. Після окупації — вона вже не директор, знову вчитель.

– Тепер із музею зробили навчальний клас, а експонати перенесли у комірчину. Шкода, що так вчинили. Там є значна частина і моїх унікальних речей, які я надав для музею: родинні фото, світлини із Хомутинців, під час навчання Руданського у Санкт-Петербургу, документи про здобуту освіту тощо, – розповідає Олексій Боржковський.

За могилою Руданського на Старомасандрівському цвинтарі доглядає мешканка Ялти — Катерина. Вона, власне, і пильнує за благоустроєм кладовища.

– Коли Крим був повноцінною українською територією, то на могилу до нього приходили із прапором України, розстеляли його на п'єдесталі. На ланцюг біля поховання зав'язували синьо-жовті стрічки. Зараз прапор вже не приносять, небезпечно, а розстеляють вишиті рушники.

Фото: Krym.Info