На відкриття меморіальної дошки місцевому АТОвцеві у Красносілці Бершадського району зібралося чимало людей з навколишніх сіл. Вшановували пам'ять колишнього вчителя фізкультури і дорослі, і діти, в яких покійний Юрій Барашенко викладав чимало років. На пам'ятному заході побував і кореспондент Vlasno.info.


День Незалежності в Красносілці на Бершадчині був не настільки радісний, як в інших містах країни. Саме напередодні державного свята на стіні місцевої школи встановили пам'ятну дошку загиблому рік тому в місті Попасна на Луганщині викладачу Юрію Барашенку.


 Сільський голова Іван Пустовіт виголошує промову

— Юрій Барашенко займався патріотичним вихованням молоді та пропагував здоровий спосіб життя, сам активно займався спортом, але сільська громада вирішила вшанувати його пам'ять не лише за це. Завдяки таким, як він, ми наразі маємо світле небо над головою, тому варто не забувати про тих, хто нас оберігає, — звернувся до людей сільський голова Красносілки Іван Пустовіт.



Півроку тому громада села на зборах вирішила встановити дошку педагогові, який не повернувся живим з АТО. В липні ініціативу красносільчан одноголосно підтримали депутати Бершадської райради. Фінансово процес створення та встановлення дошки забезпечив нардеп Микола Кучер, який так само завітав на відкриття.


Перше, що кидається в очі, коли заходиш до Красносільської ЗОШ — це портрети ветеранів Бершадського району та загиблих бійців.



Окремий стенд присвячений Юрію Барашенку, який викладав тут 16 років підряд військову підготовку та фізичну культуру. Чоловік народився 2 травня 1966 року в сусідньому Шумилові, а мешкав з родиною в Манківцях.


Окремий стенд присвячений Юрію Барашенку

У 1984-86 роках Юрій проходив службу в повітряно-десантних військах. За цей час він здійснив 57 стрибків з парашутом. А після армії чоловік закінчив ВДПУ і аж до 2015 року працював тренером в районній ДЮСШ, а згодом і вчителем фізичної культури. З 1999 року він перейшов на роботу до Красносілської школи.



—Юрій Петрович був дуже хорошим вчителем, він прямо-таки світився від любові до предмету, — згадує учениця Красносільської школи Олена. — Останні його уроки я запам'ятала, коли він у нас вів фізкультуру в четвертому класі.


 Родина Юрія покладає квіти до меморіальної дошки

До початку навчального року залишилося менше тижня, але на відкриття дошки зібралося чимало учнів з квітами для того, щоб вшанувати пам'ять колишнього викладача.



—Дуже хотілося, щоб коли діти, випускники цієї школи, яких виховував мій батько, приїздитимуть до цієї школи або віддаватимуть сюди на навчання вже власних дітей, згадували про нього. Щоб вони могли показати власним дітям на цю табличку зі словами: "Він нас колись навчав". Я дякую людям, які зібралися тут сьогодні. Ваша присутність тут є найкращим доказом того, що ви знаєте: мій батько був героєм, є героєм і залишиться ним в очах нашої України, —звернулася до присутніх донька загиблого Вікторія.

Під час промови доньки загиблого всі притихли, зокрема, і маленький онук, який до того грався коло мами.


Справді, людей зібралося чимало. Коло дороги припаркувалося немало автівок тих, хто приїхав також з сусідніх сіл та міст. Маленький пришкільний майданчик не вміщував навіть батьків з учнями, які з'явилися на вшанування атовця.


 Родина Юрія

—Він дуже любив футбол. — згадує старший брат загиблого Володимир. — Скільки себе пам'ятаю, ми завжди грали у футбол. Юра був фанатом цієї гри.

Свого часу Барашенко дуже вдало виступав за місцеву футбольну команду, брав участь в обласних та регіональних змаганнях, зокрема, і з легкої атлетики.



Навпроти школи наразі зеленіє поле, на якому більше двох років тому загиблий тренувався і грав у футбол.

Навесні 2015 року Юрій отримав повістку, а вже 22 квітня був мобілізований до ЗСУ. Далі проходив навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, а потім деякий час ніс службу на кордоні з окупованим російськими військами Кримом.


Останнє фото Юрія Барашенка; надане рідними загиблого

Служити чоловікові довелося у 9 окремому батальйоні 59 окремої мотопіхотної бригади ЗСУ. З вересня 2015 року він вже брав участь у АТО на сході України в районі міста Попасна Луганської області.

За час служби він отримав урядові нагороди, а згодом з військової частини родині Барашенка надійшла подяка "За зразкове виховання сина". На передовій чоловікові вже присвоєно було звання капітана і в його командуванні опинилася ціла рота.



Тривалий час матір Юрія не знала, що її син знаходиться безпосередньо на фронті.


—Вже після трьох місяців служби вийшов наказ про те, що сільські вчителі звільняються від служби. Коли я його спитала, то він сказав: "Мамо, я на передовій, як я піду звідси, то хто буде тебе захищати?"


За словами пані Барашенко, її син не надто багато розповідав про службу:

—Він не казав, де знаходиться навіть, бо не хотів, щоб знала. Відмахувався, мовляв, не на фронті, а потім я отримала того листа з подякою і взнала, що син в Попасній. "Мамо, а хто вам про це сказав?" — питає. То печать сказала, а він мені на це лише: "Я вас просто не хотів турбувати...".



У серпні 2016 року Юрія Барашенка мали демобілізувати. Аж раптом з Попасної надійшла страшна звістка — командира роти вбито. За словами доньки загиблого Вікторії, з самого початку ситуацію намагалися видати за самогубство, але підозрілі обставини смерті батька викликали в неї бажання розібратися.

—Я вже і їздила до прокуратури на схід. Експертиза довела, що постріли були здійснені з близької відстані й самостійно зробити таке людині не під силу, — каже Вікторія. — Була проведена остаточна ексгумація, розпочалося слідство, наразі провадження, як мені відомо, знаходиться у Сіверодонецькій прокуратурі Луганської області.

Vlasno.info уважно слідкуватиме за подальшим перебігом подій навколо розслідування вбивства бершадського атовця.

Фото Богдана Новака