У День добровольця відбулося вшанування тих, хто першими стали на захист України навесні 2014 року, повідомляє Vlasno.info.
Вінничани вшановували тих, хто за покликом душі пішов захищати Батьківщину і не повернувся з війни. А також тих, хто пройшов пекло війни та повернувся живим.
Зібралися біля входу до Вінницької облдержадміністрації. Та небагаточисельною колоною дісталися Європейської площі міста на покладання квітів та вшанування пам'яті перед пам'ятним знаком та інтерактивною стелою пам'яті Героїв Небесної Сотні та АТО.
Під час офіційної частини лунали спогади самих добровольців, слова подяки рідним загиблих героїв та тим, хто повернувся живим. Своїми спогадами з журналістами Vlasno.info поділився доброволець з позивним "Тамагочі":
– Я попав на 32-й блокпост. До місця призначення добиралися тиждень, через Київ. Іхали автобусом "Богдан". Про те, що нас чекає ми і не здогадувались - їхали у невідомість. Вчора ми були юристами, водіями, IT-шниками, а сьогодні - перед очима війна. Машина із особистими речами до нас не доїхала, тобто, ми були в тому, що було на нас - "майданівка" (форма з Майдану, такий собі "піксель" блакитного кольору. Не пропускав ані воду, ані повітря). Наступного дня вже були обстріли.
Присутні добровольці були небагатослівними. Важко говорили про те, що їм вдалося пережити, пригадували загиблих побратимів.
Серед присутніх була мати загиблого добровольця з Вінниччини - Сергія Муравського - Алла Муравська. На час героїчної загибелі йому було лише 20 років.
– Війна в мене забрала єдиного сина. Це був шок для всіх, адже це були перші втрати серед наших захисників на початку війни. Молодий хлопчина двадцяти років. Усі важко це переживали, - розповідає пані Алла. - Звичайно, хотілося б більше уваги від влади. Не можу сказати, що про нас забули. Проте, збайдужіли до таких, як ми. Помітно те, що влада звикла до війни і загибелі наших синів. Тому на сьогодні війна для влади – буденність, а пам'ять про наших дітей марніє на тлі буденності. Хотілося б, щоб пам'ять про загиблих героїв залишалася назавжди. Щоб більше уваги приділяли родинам загиблих добровольців.
Алла Муравська наголошує, що не матеріальної підтримки очікує, а лише моральної.
– Хотілося б знати, що мого єдиного сина, який поклав життя на захист Батьківщини, пам'ятали, - говорить Алла Муравська, - Я розумію, що ніхто, крім мене не збереже пам'ять про мого сина. Тільки я, як мати, можу розповісти про свого сина і таких, як він, молодих юнаків-героїв, добровольців з Хмільника.
Пані Алла розповіла, що готує до друку книгу про загиблих добровольців з Вінниччини, аби була живою пам'ять про захисників-героїв України.
Фото: Єлизавета Лисак
Додати коментар
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter