Сьогодні у селі Малинівка вшанували повстанського отамана Якова Гальчевського, він мав псевдонім – «Орел». 21 березня 1943 року Яків загинув у перестрілці із польськими шовіністами.

Присутніми гостями були: голова Вінницької обласної Ради Сергій Свитко, голова Народного Руху України Василь Куйбіда, відомий письменник та історик Роман Коваль, місцевий краєзнавець Валерій Кривий. Своєрідну атмосферу створив кобзар Тарас Силенко. Одна з головних пропозицій, що прозвучала на святі – перейменувати у Вінниці одну із вулиць на честь полковника.

Ще у царській армії Гальчевський здобув військові навики, проявив свій хист військового, а потім був простим учителем. Як і більшість вчителів того часу, після революції 1917 року замінив пензля на рушницю і зі зброєю в руках став на захист України.

Більшовики його боялись більше за смерть. Він жодного разу (ні взимку, ні влітку, - авт.) не ночував в одному місці. Заставав ворога зненацька. Через високоосвідченість мав беззаперечний авторитет серед селян, що й використовував для підняття народних повстань.

– Проїздив я тут минулого року, біля пам'ятного знаку ріс високий бур'ян, валялось сміття. Мені дивно чому так, адже мені пощастило повернути Гальчевського до людей після забуття. Його знають в Києві, Черкасах, і за межами України, а в рідному селі чомусь не шанують, – Роман Коваль, письменник, історик, громадський діяч.

Всім відомий фільм «Весілля в Малинівці», вочевидь, натякає на батьківщину повстанського отамана. Мета фільму: принизити повстанців, насміятись і оббрехати український звичай. Більшовицька влада ретельно знищувала пам'ять про наших героїв. Більшість родичів Гальчевського змінило власне прізвище, побоючись за свою родину. Ще два роки тому, рідня з Хмільника не хотіла ділитись спогадами щоб «раптом не було проблем». Місцеві селяни досі не знають: боятися Гальчевського чи ні? Так, московські кати, більшовики, зуміли поселити страх у людях на більш ніж на 70 років.

– В планах нашої організації підняття історичних прогалин Літинщини. Такі ж пам'яті знаки будуть встановлені у Городищі – Якову Шепелю та в Багринівцях – Якову Гандзюку. Три Якови має знати вся Україна, – Володимир Воловодюк, отаман Вінницького козацького полку імен Івана Богуна.

– «Я знав, – говорив у березні 1921 р. Яків Гальчевський, – що новий повстанський рух, який буде мною викликаний, матиме негативні наслідки, особливо для учасників повстання. З периферій ми України не створимо, окупантів не проженемо, але з іншого боку не згинемо безславно, як барани, а зі зброєю в руках – по-козацьки... Кожна нова жертва – цеглина в наш національний будинок, бо ніколи людська кров не ллється на марно».

«Нас може і не стати, але залишимо по собі пам'ять, легенду для нових борців», – ці слова викарбувані на м'ятному знаку, що у 2013 році становив Вінницький козацький полк імен Івана Богуна спільно з місцевими активістами.





Фото Михайла Рюхова