У Вінниці та Вінницькій області 4 вересня традиційно відзначаються роковини пам'яті замореного в радянських таборах великого українського поета Василя Стуса. Саме 4 вересня 1985-го року в таборі біля села Кучино Пермського краю в холодному карцері за читанням книги обірвалось життя уродженця Вінниччини. Про дану подію, пов'язану зі смертю Василя Стуса, розповість кореспондент Vlasno.info.


Життя уродженця Гайсинського району невід'ємно пов'язане з Донбасом. Там поет навчався у школі та університеті. Під час навчання в аспірантурі в Києві він познайомився з іншими шістдесятниками. У вересні 1965, під час прем'єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», у кінотеатрі «Україна» в Києві, взяв участь в акції протесту. Стус разом з Іваном Дзюбою, В'ячеславом Чорноволом, Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і населення столиці засудити арешти української інтелігенції. Це стало першим громадським політичним протестом на масові політичні репресії в Радянському Союзі у післявоєнний час. За участь у цій акції його відраховано з аспірантури.


Поета двічі заарештовували. Під час другої ссилку Василь Стус загинув.

У січні 1983 року за передачу на волю зошита з віршами він на рік був кинутий у камеру-одиночку. А 28 серпня 1985 року Стуса відправили до карцеру за те, що читаючи книгу в камері, він сперся ліктем на нари (хоча це й не порушення режиму; офіційна причина, за свідченням співв'язнів поета, була наклепом – ред.). На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування.
Помер в ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від переохолодження. За офіційними даними, причина смерті — зупинка серця. Товариш Стуса, також колишній політв'язень, Василь Овсієнко поруч із цією версією висував припущення про загибель від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.


Традиційно в рідному селі Стуса Рахнівка Гайсинського району Вінницької області відбуваються урочисті заходи. Про те, що буде відбуватись цього року, розповіла директорка загальноосвітньої школи села Рахнівка Алла Володимирівна:

– Ми кожен рік відмічаємо цю сумну дату. Збираємося біля пам'ятника нашому земляку. Читаємо його вірші. В нас постійно виступають творчі дитячі та дорослі колективи. В основному – це наші місцеві та гості з району та області.


Смерть поета приховувалась радянською владою від його друзів-дисидентів до середини жовтня. Дружина отримала повідомлення про смерть чоловіка вранці п'ятого вересня. Всупереч її проханню, поховання відбулось без присутності рідних. Права на перепоховання адміністрація не надавала до завершення терміну ув'язнення. Особисті речі Стуса також здебільшого не повернулись до його родини.

У Вінниці на площі Василя Стуса біля його пам'ятника Вінницька обласна бібліотека ім. Тімірязєва 4 вересня вже традиційно проводить «Стусівські читання». Тут виступаю молоді поети початківці, а також вже визнані творці слова області.

– Сумний день сьогодні для нас, і водночас тріумфальний. Сумний, бо сьогодні дата смерті Василя Стуса. Василь Стус є прикладом для усіх, адже сам виступив проти тоталітарної системи. Треба від Стуса взяти дух непокори, не кланятись, а боротись за свою долю. Зараз Стус прочитується по-новому. Читає 8-ти томник Стуса, - говорить український поет, прозаїк, публіцист, Голова Конгресу української інтелігенції Вінниччини Василь Кобець.


На святі згадали сучасного політв'язня Олега Сенцова. В яких доля дуже сильно схожа.

Про ідею та хід побудови памятника Василю Стусу розповів його автор Анатолій Бурдейний:

– Я хочу пояснити авторський задум. Я зробив його у виді зламаного крила. Я в 1997 році ознайомився з творчістю Стуса. Тоді ж я дізнався, що в нього є не видана збірка з 300 віршів. Вона називалась «Птах душі». Це незвична скульптура з помостом, піджаком і сорочкою, а це нове слово в українській пластиці, справжня скульптура 21 століття. Сам пам'ятник робився в дуже складних обставинах. Глиняна модель була зроблена усього за 10 місяців. Без вихідних. Але епопея затягнулась на 6 років. Активісти охороняли ці плити. Стус – це Шевченко 20-го століття. Україна могла мати першого Нобелівського лауреата. В основному за переклади Гете. Але за умовами конкурсу, номінант повинен бути живим. І його спеціально вбили, щоб не дати йому цю нагороду.


Василь Стус справді вже став класиком української та світової літератур. Він був голосом епохи, який і зараз відгукується в серцях та душах сучасної української молоді.

– Я вважаю духовним скарбом для кожного українця, а тим більше і вінничанина, справжнього патріота держави має стати творчість Василя Стуса. Оскільки – це людина, основною зброєю якої було слово, яке досі має горіти вогнем в серцях молоді. Заставляти людей не здаватися та будувати кожному свою Україну. Мене надихає творчість Стуса, коли дуже важко. Коли не має сил вивчити той же самий іспит, його поезія додає мені сил, - говорить студентка Вінницького технічного коледжу Юлія Ніколіна.


Похований на табірному цвинтарі у селі Борисово Чусовського району Пермської області.

У листопаді 1989, завдяки клопотанням рідних і однодумців, поета, разом із побратимами Юрієм Литвином і Олексою Тихим, що також загинули в таборі ВС-389/36 селища Кучино, перепоховали в Києві на Байковому кладовищі.

Читайте також, Ювілей Стуса на Вінниччині відзначатимуть ближче до свята Василя

Фото: Андрій Оленін