Кілька сотень учасників бойових дій, члени їх сімей та небайдужі вінничани пройшли урочистою ходою вулицею Соборною. Вони рухались від пам'ятника Небесній сотні до Вежі. Саме там знаходиться меморіал загиблим у російсько-українській війні. Родичі та знайомі загиблих з усієї Вінницької області тримали в руках портрети добровольців. Тих, хто першим, без допомоги держави, став на захист нашої землі в перші місяці гібридної війни. Про це повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Сьогодні відзначають День добровольця. Саме в цей день 2014-го року перші 500 бійців-добровольців "Самооборони Майдану" прибули на полігон у Нові Петрівці, щоб сформувати перший добровольчий батальйон для захисту України на Донбасі.

Перший добровольчий батальйон на початку квітня 2014 року передислокувався на Дніпропетровщину і отримав назву "Дніпро-2".

— Сьогодні ми хочемо згадати тих, хто першим вийшов на захист нашої держави і досі тримає оборону, добровольців. Зараз вже багато з них пішли в інші підрозділи ЗСУ та загонів спецпризначення. Ті, хто пішов перший у військкомати та наш 59-й Військовий шпиталь, який перший поїхав в зону бойових дій. Вони, не маючи військового досвіду, не уявляючи, що таке армія, та що їх чекає, пішли, щоб захищати життя та мир. День добровольця не має аналогів у світі. Саме феномен добровольця є частиною української ідентичності, і в цій гібридній війні він добре себе проявив. - каже голова наглядової координаційної ради військового шпиталю, голова благодійного фонду "Миротворець України" Олена Верлан-Кульшенко.

Представники всіх добровольчих загонів збирали відомості про загиблих добровольців з Вінниччини, спілкувались з рідними та шукали портрети. Зараз ідентифіковано 24 загиблих.

— Більшість імен добровольців ніхто не згадує, або не знає. Бо вони їхали на передову без реєстрації у військоматі. Тому ми згадуємо їх, як людей, які за покликом душі пішли на фронт. Цей список у нас не завершений, - говорить Олена Верлан-Кульшенко.

Проблемою залишається, те що не всі учасники бойових дій отримають статус "учасника бойових дій". Також є частина загиблих добровольців, яких не можна ідентифікувати, і їх родичі не можуть отримати державні пільги.

Імена всіх загиблих, до цього часу невідомих героїв, вголос вигукували на Майдані Небесної сотні.

— Добровольці - це в першу чергу патріоти і націоналісти. Я себе героєм не вважаю, думаю, що є більші за мене герої, - розповідає доброволець, колишній боєць полку "Азов" Денис Когут. - Герої ті, чиї імена ми вигукували сьогодні на площі. На жаль, їх не пам'ятає наша держава, вони не мають орденів, але поклали своє життя за Україну, і це треба поважати. Добровольці, які залишились живі і тут присутні, не всі мають посвідчення "учасник бойових дій". Я став добровольцем, бо на мене вплинули події Майдану, в мене змінилось сприйняття світу та долі України. Я познайомився із сусідом по кімнаті, він вже був в полку "Азов", і я довго не думав і пішов. А мене через рік виключили з університету і мені прийшла повістка на строкову службу. Добровольцями стали ті, хто всупереч обставинам став на захист країни. Вони виборювали це право в держави. Бо коли напала Росія майже всі державні структури були паралізовані.

Один з таких героїв, уроженець Могілів-Подільського Владислав Дюсов ("Дюшес"), загинув 30-го травня 2015-го року під Широкіним. Його батьки теж прийшли вшанувати пам'ять сина та інших, хто не повернувся додому.

— Він просив його підтримати, казав, що "я все одно буду там", - каже мати загиблого воїна Людмила. - Так я буду знати, що ви мене підтримуєте, і мені буде легше. Як мати, я боялась, але, як патріотка, знала, що він іде на праве діло. Він був с перших днів на Майдані, дуже багато вивчав історію України, постійно казав, що те, що ви вивчали батьки, то все неправда. Він справді вірив, що ми зможемо все змінити. З другої сотні Святослава Хороброго на Майдані Владислав зі своїм другом пішли спочатку в батальйон "Січ" потім в "Київ-2". Далі Влад пішов в ОУН, там воював під Пісками. Помер, підірвавшись на міні, під час рейду в тил біля Широкіного, вже як боєць полку "Азов". Причому, хлопці розповідали, що всі були спантеличені, а Влад їх заспокоїв, сам зробив собі жгут та розказував, як його треба виносити та що кому робити. Нам дуже допомагає уся сім'я азовська. Вони зібрали всі документи, як для учасника бойових дій. І зараз допомагають: в матері дім згорів на восьме березня, і ураган збив памятник Владислава, вони допомагають все відновити.

Марш дістався Європейської площі, де всі небайдужі поклали квіти біля інтерактивного меморіалу всім загиблим вінничанам під час війни на Сході України.

Захід був організований громадськими організаціями та волонтерами.

Читайте також, У Вінниці молитвою вшанували пам'ять Небесної сотні 

Фото: Андрій Оленін, Олеся Яненко