Дні восьмого та девятого травня у Вінниці стали символами розуміння і єдності. Ветерани двох війн дарують квіти один одному та вшановують хвилиною мовчання пам'ять загиблих біля обох меморіалів на Європейській площі. Сьогодні було багато квітів, сліз та порозуміння. Корреспондент Vlasno.info знайшов точки дотику минулого і сьогодення та поклав квіти героям обох війн.

— Для мене 9 травня - це символ перемоги над нацизмом. В минулому наші предки здобули над ним перемогу, а тепер здобуваємо ми. Повинна бути повага до військових цієї війни та ветеранів Другої світової. Навіть коли ми здобудемо перемогу над Росією, потрібно однаково відзначати два свята, бо будуть подолані два тоталітарні режими: нациський та путінський, - вважає ветеран АТО Дмитро "Святий".

Друга світова війна - найбільший конфлікт в історії людства. Загалом в усіх арміях світу воювали близько 7-ми мільйонів українців. З яких 500 тисяч уроженців Вінницької області. З них 152 тисячі не повернулись. Нацисти розстріляли близько 200 тисяч наших краян, у 18 концтаборах закатували 46 тисяч людей, на примусові роботи з Вінниччини вивезли 61 тисячу остарбайтерів. Майже знищили 182 населені пункти, а 19 сіл перестали існувати назавжди.

Сотні вінничан прийшли до меморіалів загиблих у Двох світових війнах, вічного вогню та загиблим в АТО покласти квіти та згадати хвилиною мовчання всіх жертв цих конфліктів.

Спочатку квіти несли до пам'ятника АТОвцям, а потім до жертв Другої світової. Черга не закінчувалась близько години.

Згорблена жінка похилого віку кидала квіти на частину меморіалу, де написані тисячі імен полеглих у війні. Ніби хотіла, щоб кожен з цих невідомих героїв, від яких залишились лише імена, не був забутий.

— Я з 10-ти років пішла в партизани. В мене три брати померли на фронті. Німці спалили нашу хату. Ми були з сестрами без даху над головою, босі та голі. Але, слава Богу, що перемогли. Ми захистили весь світ та нашу Україну. Наші солдати з Житомирської та Вінницької області звільнили Чехію, Польщу, Угорщину та дійшли до Берліну. Так, зараз знову наші хлопці воюють на Сході. Я бажаю їм міцного здоров'я та скорого повернення додому. Знову наші солдати захищають світ та Україну, - говорить 87-річна вінничанка Катерина Бартиш.

Ще одна жінка стояла з фотографією свого дядька, який народився в Гайсині та в 20-річному віці загинув, захищаючи Донбас під Савур-Могилою. Пройшло 74 роки і знову хлопці з Вінниччини помирають на Донбасі під тою самою Савур-Могилою.

— Це був мамин молодший брат. В 20 років він загинув при операції звільнення Донбасу. Там стільки народу померло. Коли я раніше їздила туди, мені казали, що до них з усього колишнього СРСР приїжджають. А в 2014-му моя сусідка сина втратила на тій самій Савур-Могилі, - розповідає вінничанка Анна Васильченко.

Між ветеранами різних поколінь немає жодної ворожнечі. Тільки повага та порозуміння. Бійці дарують квіти та дякують ветеранам Другої світової. А навзаєм вони дякують ветеранам АТО та кладуть квіти і до їх Меморіалу.

— Ми з боями пройшли Румунію, Болгарію та Угорщину, - каже 96-річний ветеран Олексій Волков. - Я був звязківцем. Одного разу ми пішли в розвідку, і мене спіймали двоє німців. І вони мене відпустили. Можливо, через те, що вже був кінець війни. В 1949 році я закінчив університет та викладав в школі історію. Я приніс квіти і своїм загиблим товарищам та молодим хлопцям, які зараз б'ються на Сході. Треба, щоб наші діти знали історію, тоді не буде ніякої війни.

Коли всі, хто хотів, поклали квіти, поле червоних маків на сорочках людей розійшлось по місту. В цей день у Центральному парку вишикувалась величезна черга за кашею з польової кухні. На двох сценах давали концерти дитячі колективи та Військовий оркестр бригади нацгвардії №3008.



Читайте також, Вінничани мовчали хвилину заради миру 

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписутесь на наш Telegram.

Фото: Андрій Оленін