Згадували початок Революції Гідності, розповідали історії про АТО, говорили про розведення військ та Голодомор в краєзнавчому музеї. Саме тут сьогодні зустрілась учнівська та студентська молодь з учасниками АТО/ООС та волонтерами, повідомляє Vlasno.info.

– Кажуть, що ветеранам АТО в якості психологічної терапії пропонують писати прозу. Але мені прозу писати надзвичайно важко. А вірші в мене, бувало, народжувались просто під час бою, - згадує вінницький поет Влад Сорд, який з перших днів війни чотири роки поспіль знаходився в зоні АТО, позивний «Змій». – Бувало, хлопці мені кричать: «Змій, давай Муху!», а «Муха» – це такий протитанковий гранатомет. А я їм: «Зараз, вже дописую!». І строчу бігом. Тим часом і обстріл вже закінчиться, а в мене вірш готовий.

За словами Влада, після АТО йому спочатку було важко адаптуватись у мирному житті:

– За освітою я юрист, але не міг пристосуватись до ситуації, коли мною хтось командує, - каже він. – Тоді ми з дружиною зрозуміли, що потрібно займатись чимось своїм. І відкрили видавництво. В рік у нас видано 17 книг українських авторів. Це унікальний випадок: щоб стільки книг, і всі українською.

Представник Українського інституту національної пам'яті Богдан Галайко наголосив, що війна з боку Росії триває 350 років. А найжорсткіше - протягом останніх 100 років.

– До вчорашнього дня вулиці називались іменами катів, які знищували українців під час Голодомору, - каже він.

Волонтер Юлія Вотчер розповіла, як вперше потрапила на Майдан 1 грудня 2013 року. І вже там й залишилась:

– Приїхали тоді у справах до Києва. Побачила на Бесарабському ринку калюжу крові. Подумала тоді, що погано працюють комунальники. Але далі по вулиці знову трапилась калюжа крові. Потім прочитала оголошення, що потрібні медики. Я давно навчалась у медколеджі, але вирішила, що якійсь елементарні речі зможу зробити. І коли обробляла рани побитим студентам, саме тоді й прийшло оте розуміння Гідності і Свободи, як потім це називали. Я це так тоді не називала.

Волонтери Тетяна Ковтун та Тетяна Ковальчук згадували, як готували смаколики для наших бійців, плели маскувальні сітки та вовняні шкарпетки.

– Вже сплели протягом цих років 18 тисяч 600 квадратних метрів сіток, - зазначила Тетяна Ковальчук. - І далі будемо плести і все робити для наших бійців.

Читайте також: У Вінниці учасникам бойових дій дають по 15 тисяч на послуги дантистів.

Фото: Тетяна Щербатюк