Відкриття та освячення пам'ятника двом героям Коліївщини відбулося цієї суботи в Умані.

Монумент був презентований до Дня Збройних Сил України. Розташований він у районі заводу «Мегометр». На цьому місці тривалий час знаходився пам'ятний камінь, встановлений у 1968 році до двохсотріччя гайдамацького повстання. Два вершники на постаменті символізують головну подію, яка сталася у 1768 році. Із зустрічі двох керівників збройного руху, а також здобуття Уманської фортеці розпочалося народне повстання, яке історики охрестили Коліївщиною.


— Вже десять років уманське козацтво разом із громадськими діячами збирало допомогу на спорудження пам'ятника, — повідомив полковник Уманського козацтва Володимир Сивак, — але ця подія стала можлива не лише завдяки багатьом меценатам, а й тим простим людям, які збирали по копійці для спільної справи.

Працювали над пам'ятником два скульптори — батько і син: Іван та Вадим Зарічні. Вони втілили в життя мрію художника і скульптора Івана Гончара. Він розробив проект ще у 1968 році.

— До фундаменту було закладено землю, яку ми привезли з Батьківщини Гонти, села Розсішки, — повідомив полковних Христинівського козацького полку Степан Ковбасюк.

Окрім чисельних гостей до Умані на відкриття пам'ятника завітала і делегація з Вінниці. Очолив її отаман Вінницького полку імені Івана Богуна Володимир Воловодюк.

Обидва герої народилися в один рік — 1740 рік, а загинули у 28 років. Гонта народився в селі Розсішки, Христинівського району Черкаської області. Згодом повстанці проголосили його уманським полковником. В той час, як Залізняк походив з Івківців Чигиринського району тої ж області. А полковником Низового Війська Запорозького він називав себе сам.

Після придушення повстання Гонту видали польській владі, яка присудила його на страту, яка мала б тривати 14 днів. Кат мав здирати з нього заживо шкіру, а також відрубати всі кінцівки. Проте козак настільки мужньо терпів катування, що йому відрубали голову на третій день. Сталося це в селі Серби у Вінницькій області, яке перейменували у 1948 році на Гонтівку. Залізняка ж, як громадянина Російської імперії заслали на каторгу, по дорозі на яку він і помер. До сих пір місця поховання народних героїв залишаються невідомими.

Фото Богдана Новака