Вінницькі літератори та громадські активісти Вінниці зустрілися біля меморіальної дошки на честь видатного місцевого поета Єфима Аптекмана в день п'ятидесятої річниці з моменту його трагічної загибелі, повідомляє кореспондент Vlasno.info.

Єфим народився у Вінниці 9 травня 1946 року і з юних років виявляв хист до літературної діяльності.

– Він був з дуже бідної родини і жив в скромному будиночку на Єрусалимці, – розповідає громадська активістка Лілія Гурнова. – Працював, навчався у вечірній школі. У 1965 році йому вдалося вступити на заочне відділення літературного інституту імені Горького, але його забрали до армії. Службу він проходив у Раві Руській Львівської області.

Призов до радянського війська виявився для молодого митця фатальним. 21 січня 1966 року його знайшли мертвим у військовій частині.

– Як нерідко буває в подібних випадках, смерть солдата списали на самогубство, – додає пані Лілія. – Однак численні факти кажуть про те, що це було вбивство. Не зважаючи на них, органи цією справою не займалися.

Певно, Єфим, був наділений властивим митцям даром передчуття і передбачав, що з ним станеться щось погане. Свої фатальні настрої він передавав у поезії:

В отместку затуманы и за травы,
В которых я лесов не рассмортрел,
Во мне поэт растоптан и затравлен, И впереди — обрыв, заря, расстрел, – написав він у вірші "Гулівер".

Товарищі Аптекмана розповідають, що радянська влада почала цькувати митця за шістдесятництво, коли йому було ще 16 років.

– Ми з Єфимом створили творчу спілку марксистів-футуристів, скорочено "Маркфути", – пригадує поет, письменник та журналіст Олександр Філін. – Видавали самвидавом рукописний журнал. Їм зацікавилися відповідні органи, і тоді розпочалася травля.

За словами пана Олександра, навколо молодих вінницьких митців розвели істерію навіть в газеті "Правда". А на пленумі ЦК КПРС дехто товариш Іллічьов затаврував "марксистів-футуристів".

– На тому пленумі за нас вступився лише один член партії. Він слушно звернув увагу на той факт, що старшому з "ворогів народу" було тільки 20 років, а всім іншим — по 16, – повідомляє пан Філін.

Цікаво, що вірші Аптекмана жодного разу не видавалися у Вінниці. Їх друкували навіть у Москві, а ось в рідному місті поет так і не був удостоєний цієї честі. Пам'ятна дошка на його честь з'явилася у Вінниці лише у 2008 році. Її встановили на кошти друзів та за підтримки громадської організації євреїв в Україні "Україна-Ізраїль."





Фото Олександра Сашньова