Україна разом - Рекордна мапа

Чотири з половиною місяці тому на Європейській площі у Вінниці було започатковано вишивання оберегу для нашої країни – величезної мапи із зображенням прапорів усіх областей.

— Починаючи з 1 серпня полотно розміром 1,5х2 метри вишивали у кожному куточку нашої країни усі бажаючі. Загалом до акції долучилось близько шести тисяч людей. Серед них були і пенсіонери, і молодь, і маленькі діти, навіть чоловіків та хлопців подекуди неможливо було відірвати від вишивання, — говорить дизайнер мапи Юлія Плахтій.

Згідно з концепцією проекту, акцент у виконанні роботи ставився не на бездоганну технічну досконалість, а на «народність» вишивки.

Кожен, навіть той, хто до цього ніколи не тримав у руках голки, міг поставити на мапу хрестик від себе, тим самим залишивши на полотні свій відбиток, свої побажання та молитви. А молитов за час вишивки лунало чимало, від тихеньких нашіптувань на російсько-український кордон, до повноцінного освячення біля собору в Житомирі на свято Маковія.

Діти від двох років, святково вбрані наречені, інваліди на візках, високопосадовці, волонтери, воїни АТО, майданівці, іноземці, письменники, переселенці, митці, селяни, що добирались автобусами, туристи, що натрапили на карту в чужому місті і пришли вишивати своє... До цієї карти торкалися люди, які представляють усе розмаїття нашого народу, і кожен зауважував: біля полотнища панує неймовірна атмосфера та надзвичайно добра енергетика.

— Мапа мандрувала самостійно: її передавали з міста до міста автобусами, попутними авто, волонтерами, поштою, і навіть КРАЗом, яким везли допомогу в АТО! Хвилювалися чи встигне доїхати, губили приладдя, зошити та нитки, - пригадує Юлія Плахтій. — Одного разу навіть загубили саму мапу. Вона виїхала з бази Добровольчого Українського Корпусу, де тренувалися «кіборги». Її планували там вишивати, проте не встигли – щойно привезли, як хлопців неочікувано викликали на фронт. Проте в руках вони її все ж потримали, і на базі ДУКу вона переночувала.

Першою вишивальницею стала вінничанка Ірина Головачова. Саме їй належить перший хрестик на мапі і левова частка роботи по вишиванню Вінницької області.

— Під час вишивання використано більше десяти кілометрів ниток, 25-ти відтінків, робота робилась у дуже стислі строки, адже потрібно було передавати полотно в наступні області, — розповідає координатор проекту у Вінниці Ольга Маліновська. — Зазвичай передавали до сусідніх областей, але траплялися й великі «марші». Так раптово 3 вересня з Ужгорода було вирішено передати полотно в Маріуполь, бо там почались обстріли. Потім карту повернули до Хмельницького. З Одеси передавали у Чернігів, з Миколаєва — до Полтави.

Не була мапа-оберіг лише в Криму, але в кожному місті знаходилися кримчани, які ставили хрестики на свій край. В Києві в Національному університеті Шевченка Крим таки дошили.

А 13 грудня в столичному Будинку Письменників вишивали Київщину. Захід сумістили з поетичними читаннями, виступами активістів, письменників, музикантів. Київську область вишивали і дворічна дівчинка Аня, і «Шпилясті бандуристи», і письменниця Ірен Роздобудько. Загалом по Україні зареєстрували близько шести тисяч учасників акції. Область-рекордсмен – Полтавська. Вона видала аж 700 вишивальників! Друге місце у Кіровограду, третє — в Івано-Франківська.

Під час акції всіх вишивальників фіксували, тож незабаром Національний реєстр рекордів оголосить про результати підрахунку учасників, та про встановлення нового рекорду на найбільшу кількість вишивальників. Попередній результат —236 чоловік, побили ще влітку.

Після таких пригод, вишита мапа трохи перепочине, її належним чином оформлять та передадуть до Верховної Ради України, щоб вона там випромінювала усю ту енергію, яку в неї вкладено людськими руками.

Ця ідея декларувалася ще з початку акції, і зараз на її підтримку виступив цілий ряд громадських організацій, які були координаторами акції в різних містах. Тож поки папери готуються, кияни докладають на мапу останні хрестики.
Як сказав хлопчик Едем — маленький переселенець з Криму: «Коли ми вишиємо карту — війна закінчиться». Хочеться вірити, що так і буде, адже про це просили та молилися шість тисяч людей.