Чергову поетичну книга — 60 авторських віршів та 20 перекладів Чеслава Мілоша — презентував у Вінниці Сергій Жадан.

І у перекладах, і в авторських текстах багато війни. Сергій каже, що багато творів присвячені саме війні. До речі, і Жадан, і Мілош писали під час війни.

– Це звучить для нас актуально та мудро, доречно, – каже Сергій. – Чеслав Мілош — один із розумних та поетичних голосів ХХ століття. Мені здається, що нам всім дуже важливо чути такі голоси, згадувати про них, важливо розуміти, що навіть в часи війни, в часи кривавих подій потрібно лишатися собою. Потрібно триматися за речі, які нас сформували до війни і які нас мають формувати після того, як війна закінчиться. Потрібно пам'ятати, що будь-яка війна закінчується, а ми залишаємося зі свою совістю, зі своєю вірою, хтось – зі своєю зневірою.

Автор книги та видавець Сергій Померанцев вирішили поїздити країною, подивитися,"чим вона живе, чим дихає, про що говорить, що вона слухає, за що переживає. фантастична можливість відчути нерв країни, відчути її пульс, голос, градус".

Допомагає і волонтерам, дбає про армію.

– Постійно маю зв'язок з військовими. Читаю їм на блокпостах чи мало пристосованих для літературних зустрічей місцях, але це теж важливо. Не те, щоб солдати сильно потерпали від поезії, але їм швидше потрібна якась увага, відчуття того, що країна про них не забуває, а в тилу про них дбають та намагаються їм допомогти, тому це справлі важливо.

Заплановано відвідати 33 міста на "Жигулях" третьої моделі. Наприкінці травня Сергій поїде на Донеччину та рідну Луганщину. Переконаний: Донбас повернеться і може повернутися лише тоді, коли ми цього дуже захочемо, якщо цього не хотітимемо – то він і не повернеться.

Згадує свої поїздки на Донбас та спілкування із місцевим населенням.

– Коли приїздиш у прифронтове село, бачиш російський снаряд, який прилетів відомо звідки, а люди кажуть: "А ми не знаємо, звідки він прилетів". Ти їх запитуєш: "То як ви не можете знати, якщо сюди може давити лише російька артилерія!". А вони: "А ми все одно не знаємо, скажіть, щоб не стріляли". Ось ця дивна награна інфантильність вона неприємно вражає.

Ключовим поняттям під час війни Жадан вважає діалог - не з війною, не з людьми війни, а з тими людьми, які опинилися в ситуації війни, але самі хочуть мирного життя. Переконаний, що таких людей дуже багато, із ними потрібно говорити, їх потрібно чути, інакше у нас немає шансу вийти із ситуації, що склалася .

Про літературу та війну каже, що одне іншому не заважає.

– Ми не займаємося пропагандою чи ідеологією, а намагаємося підтримати співвітчизників у цей складний час. Важливо фіксувати речі, які там відбуваютьсяі, бо вони швидко забуваються та деформуються. Багато інформації подається емоційно та упереджено з точки зору пролітичної, важливо, аби крім якоїсь інформації журналістської була ще й інформація письменницька, вона ефективна, емоційна й тоді буде рівновага.







Фото Людмили Кліщук та Ірини Басенко