Відродження народних традийцій — справа важка, але дуже цікава. Вінницький художник Тарас Паращук розповів про своє захоплення мотанками та про те, навіщо їх виготовляти.

Тарасу зараз лише 19, але вже проведено 14 персональних виставок його робіт. І це не враховуючи ті, у яких він брав участь разом з іншими майстрами. Хоча хлопець і навчається на програміста, багато часу приділяє мистецтву. Зокрема, він власноруч виробляє ляльки-мотанки.

– Як виникла ідея створити першу ляльку?

– Спочатку мене цим видом мистецтва зацікавила вчителька художньої школи, до якої я ходив. А вже потім почав сам вишукувати нові образи, костюми, техніки створення ляльок.

– І скільки Ви вже їх зробили?

– Десь близько півсотні. Але точної цифри я не скажу, більшість вже давно роздарував або відправив на виставки.

– Скільки часу Ви витрачаєте на виготовлення однієї мотанки?

– Трохи більше години. Все залежить від розміру, складності костюму. Зазвичай я роблю декілька одночасно, так виходить трохи швидше. До того ж створення мотанки — це своєрідна медитація, коли ти займаєшся цим, то час іде трохи повільніше.

– Так чому ж саме мотанки?

– У художній школі мене навчили багатьом різним технікам. Більшість із них я використовую у своїх картинах. Але мотанка — це дещо інше. Митець у першу чергу має давати щось людям. Ці ляльки — давні та потужні обереги, вони охороняють оселі від злих сил, приносять злагоду та достаток. Я рідко їх продаю, як вже казав, більшість роздаровую. Знаєте, дуже приємно дивитись на обличчя людини, котра ніколи не бачила мотанку, а ти її просто так даруєш.

– Навіщо на обличчі ляльки хрест?

– Це дуже давня традиція. Зазвичай мотанки виробляються або взагалі без обличчя, або замість нього — хрест. Розумієте, наші предки вважали, що лице може нести у собі якісь злі сили, а оскільки з мотанками грались діти, хрест мав вберегти їх від зла.

– Тарасе, а Ви ніколи не думали про те, що окрім задоволення це може приносити і прибуток?

– Насправді я заробляю на своїх картинах. Спочатку я їх теж дарував, але коли під час виставок до мене почали підходити люди і просити продати одну з робіт, я трохи по-іншому почав дивитись саме на картини. Зараз вони вже є у приватних колекціях не тільки України, а й Росії, Великої Британії, Італії, Австралії та Португалії.

– У Ваших роботах багато української тематики...

– Так, переважна більшість саме про Україну та її традиції. У мене є можливість показати Україну Україні, донести до людей красу нашої землі, наших традицій. Саме цьому і присвячено більшість моєї творчості.



Фото: Сергій Наконєчний