Авторка нашумілого після Майдану вірша "Никогда мы не будем братьями", поетеса Анастасія Дмитрук завітала до Вінниці, аби презентувати свою збірку "Верните нам наше небо" в стінах Донецького Національного Університету.

Під час зустрічі Анастасія відверто розповіла публіці історію свого успіху.

– "Никогда мы не будем братьями" був першим твором моєї громадянської лірики, – зізналася вона. – Раніше я, як і більшість дівчат, писала здебільшого про кохання. Однак після розстрілів на Майдані мене переповнили емоції, які неможливо було втримати. Справа в тому, що я ніколи не вважала наших східних сусідів "братами". Я народилася вже в незалежній Україні і будь-які розмови про "братерство" мене лише дратували. Весь світ співчував нам та підтримав нас в нашій революції, а "брати" потопталися по ній. Саме тоді я вирішала написати їм звернення.

Як це не дивно, поетеса зовсім не розраховувала на те, що її відео набере в мережі шалену популярність та викличе чималий резонанс.

– Для мене було неочікувано, коли вночі я залила на "YouTubе" своє відео, а вже на ранок воно набрало десять тисяч переглядів, – сказала Анастасія. – Його побачили не тільки українці, але литовці, грузини та інші народи. Литовців тоді запропонували мені покласти слова вірша на музику і відзняти кліп. Це був такий спільний твір, який повністю змінив моє життя.

Однак, далеко не всі глядачі так схвально сприйняли роботу поетеси. Велика кількість гостро негативних відгуків посипалося на неї з боку росіян.

– Я плакала від слів підтримки, які висловлювали мені люди. Але деякі листи вражали протилежним змістом. З боку росіян звучали дикі прокляття. Хоча, здавалося б, за що? Пізніше вони почали свої відповіді римувати, роблячи пародію на мій твір. Першим, хто це зробив, був Юрій Лоза. До того я і не знала, хто він такий, та навіть без цієї інформації було дивно чути від чоловіка, втричі старшого за себе, неприємну лексику. Пізніше підключилися російські репери, які складали свої послання з матів. Одним словом, я зіштовхнулася зі звичайним російським хамством.

Наразі вже декілька віршів Дмитрук покладені на музику та стали піснями. Їх виконують українські, грузинські та литовські виконавці. Анастасія не тільки показала студентам кліпи на них, але і прочитала низку інших своїх творів, яку студенти оцінили досить високо.

– Анастасія дуже гарно читала вірші, було по-справжньому душевно. Я б навіть сказав, що мене зачепило. А понад усе зачепили вірші про війну, – ділиться враженнями студент філологічного факультету ДонНУ Олександр Присяжний.

На останок вона побажала глядачам знайти себе в цьому житті і висловила надію, що колись виступить у звільненому Донецьку.

Фото Олександра Сашньова