Цю виставу мали показати у Києві, Вінниці та Маріуполі. Але через карантин довелося обмежитися столицею. Два дні – 30 та 31 жовтня – на сцені Національного центру Олександра Довженко йшла п'єса «Для наших диких душ» за творами французького письменника Бориса Віана. Ця вистава стала можливою завдяки підтримці посольства Швейцарії в Україні, Французького Інституту, Довженко-центру в Києві, та ГогольФесту, повідомляє Vlasno.info.

Якщо в Україні ім'я Бориса Віана відомо переважно студентам філологічних факультетів та любителям французької літератури, то в самій Франції, а також у Швейцарії та Німеччині твори цього письменника є дуже популярними. Саме тому до сторіччя з дня народження літератора, джазового музиканта та співака, яке відзначалося десятого березня цього року, в європейських країнах готувалися різноманітні проєкти, одним з яких стала вистава «Для наших диких душ» швейцарської режисерки Мадлен Бонгард, в якій зіграла вінничанка, випускниця факультету культури і мистецтв Львівського національного університету ім. Івана Франка Анастасія Перець.

Прем'єра спектакля відбулася у вересні 2019 у театрі Лорієнталь швейцарського міста Веве. Київська прем'єра була запланована на весну, але епідемія внесла свої корективи.

За основу п'єси було взято роман «І ми знищимо всіх потворних», написаний у 1948 році, за рік до смерті автора. В центрі сюжету – поліцейське розслідування, що приводить поліцейських до лабораторії божевільного доктора, який вирішив створити клони «ідеальних» людей, але потім щось пішло не так.

Вистава з'явилася експериментальним шляхом. Лідером проєкту є Мадлен, але створював п'єсу кожен із акторів, і в цій дуже багато взято з експериментів із рухом, з голосом, з текстом. Ми шукали, де починається мій вислів, але так, щоб бути чесним, максимально природним та органічним. Де починається мій рух, але так, аби це було правдиво, щоб я не грала, а все відбулося само собою. Під час цих пошуків ми торкалися багатьох речей, зокрема тих, що стосуються нас особисто. А якщо почати глибоко копати, можна знайти в собі багато такого, що буде дивувати – і доброго, і поганого, – розповідає Анастасія.

Тож хоча за основу п'єси й були взяті твори та стиль Бориса Віана, але в ній йдеться й про те, що хвилює кожного з виконавців ролей.

За жанром «Для наших диких душ» є міждисциплінарною роботою, адже там і є музика, і танець, і балет. А ще – звучить українська колискова, яку виконує Анастасія. До речі, п'єса є тримовною: окрім української актори розмовляють ще й французькою та англійською.

Театральна мова є універсальна. Вона стирає усі межі та всі кордони. І наш проєкт – він і про це. Текст – це матеріал, який можна крутити як завгодно і як завгодно розщепляти на маленькі шматочки, на літери, не звуки. Особисто для мене та нашої команди ця робота – про те, як працює система, як вона доходить до абсурду. І в принципі це перетинається з тим, що відбувається зараз, з усіма карантинними обмеженнями та іншими речами. І в спектаклі також є ця тема – кожен у своїй коробці, кожен у своєму екрані. І ця робота й про те, як залишатися собою, не піддаватися впливу системи. А ще – про те, що таке краса та потворність і де знаходяться їхні межі, – розповідає актриса.

А грали у постановці не лише професійні актори. Так, Мадлен Бонгард, яка зіграла одну з ролей, за освітою антрополог, а Томас Колер – піаніст, а Вікторія Донець – хореограф. За кордоном така практика є звичайною, каже Анастасія.

Читайте також: Вінничани вперше стали лауреатами премії імені письменника-житомирянина

Фото Artem Galkin