16 січня у Вінницькому прес-клубі відбулося обговорення результатів мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA в 2014 році.

Фестиваль проходив наприкінці минулого року у Вінниці та семи районних центрах: Бару, Немирові, Липовці, Літині, Жмеринці, Хмільнику.
Фільми для вінничан відібрано актуальні та специфічно-болючі, назви яких говорять про себе самі: "Путінські ігри", "Євромайдан. Чорновий варіант", "Помаранчева зима", "Ув'язнені" тощо.

Під час показів траплялися і цікаві нюанси: у Жмеринці, скажімо, із невизначених причин не обговорювали фільм про російський феміністичний панк-рок гурт "Pussy Riot", а у Хмільнику відчувалися і репресії, коли на фільм приходили лише організатор фестивалю та співробітник бібліотеки, де і проходив фестиваль.

– Документальне кіно наразі демонструє надзвичайно високий і змістовий, і формальний рівні. Зараз робимо акцент на правах людини, але для мене як для філолога та людини, яка цікавиться мистецтвом, кожен фільм є невеличким шедевром і доказом того, що життя, насправді, набагато кращий режисер, сценарист та актор, ніж те, що є постановочним. Публіка, що приходила, була мотивована по-різному: хтось любить кіно, хтось любить говорити про кіно, хтось любить говорити про права людини. Це – дуже добрий консолідуючий чинник. Неодноразово проговорювалася і актуальність кожної стрічки. Вважаю, що цей фестиваль – місце, де можуть зібратися однодумці, а після Майдану нам просто необхідні такі точки дотику, спілкування, здорової, якісної та доброзичливої дискусії. Фестиваль Docudays є майданчиком саме такої мирної дискусії, – міркував учасник переглядів у Вінниці та модератор Книгарні "Є" Олександр Вешелені.

До речі, цим фестивалем (за неофіційною інформацією) цікавилася Служба Безпеки України, кілька років тому він навіть був заборонений, а напередодні фестивалю у 2013 році влада "побила рекорди у пошуках екстремізму" в змістовому наповненні кожної стрічки.